Он пришел дать, а не отнять, помочь, а не добить

Дух Господень на Мне; ибо Он помазал Меня благовествовать нищим, и послал Меня исцелять сокрушенных сердцем. Фото: Православная Москва

Сегодня читается мое любимое из Евангелия:

"И пришел в Назарет, где был воспитан, и вошел, по обыкновению Своему, в день субботний в синагогу, и встал читать. Ему подали книгу пророка Исаии; и Он, раскрыв книгу, нашел место, где было написано:

Дух Господень на Мне; ибо Он помазал Меня благовествовать нищим, и послал Меня исцелять сокрушенных сердцем, проповедовать пленным освобождение, слепым прозрение, отпустить измученных на свободу, проповедовать лето Господне благоприятное.

И, закрыв книгу и отдав служителю, сел; и глаза всех в синагоге были устремлены на Него. И Он начал говорить им: ныне исполнилось писание сие, слышанное вами". (Лука 4:16-20)

Как же это перекликается с Его постоянным "не бойся, не бойтесь, это Я" - нет во Мне никакого для вас зла, не бойтесь Меня; с "Я пришел для того, чтобы имели жизнь и имели с избытком". И с "Придите ко Мне все труждающиеся и обремененные, и Я успокою вас; возьмите иго Мое на себя и научитесь от Меня, ибо Я кроток и смирен сердцем, и найдете покой душам вашим; ибо иго Мое благо, и бремя Мое легко".

Да, это - Я, и Я - Такой. Не бойтесь Меня, идите ко Мне.

Это все слова Того, Кто пришел дать, а не отнять, помочь, а не добить.

Не для того, чтоб скрутить человека в болезненный жгут, запереть в клетку и повязать по рукам и ногам унижением и виной. Не для того, чтоб рядом с Ним дышали с опаской и через раз, не зная, как и глаза-то на Него поднять из глубины и темницы своих грехов.

Он хочет спасти и пришел, чтоб нам было хорошо, а не плохо.

Кажется, это лежит на поверхности: Он добр - и хочет нам добра. Но в это тяжело поверить. Слишком мало в нашей жизни такого опыта: чтоб тебе протянули руку и сказали - дай я помогу. Просто так, потому что я именно этого хочу: помочь и выручить.

Очень сложно довериться в своей уязвимости: в слепоте, в нищете, в сердечной боли, в угрызении совести; поверить, что с тебя потом не стрясут этот долг трижды и четырежды, что не выставят невозможных условий, не покажут свою власть, не подтолкнут упавшего.

Сложно. И недаром в Евангелии раз за разом Он уговаривает, терпеливо и ласково: не бойтесь, придите, Я успокою, Я исцелю и освобожу.

Повторяет и повторяет, потому что только так можно достучаться до замерзших и закрытых, до настороженных и испуганных, до тех, кто готов огрызнуться и укусить.

Не оставляя и не отступаясь.

Читайте також

Правда, про яку не хочуть говорити!

Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.

На чиєму боці Бог — Росії чи України?

​Духовні роздуми на основі Біблії ​Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.

Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого

Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.

Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова

Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади