Он пришел дать, а не отнять, помочь, а не добить

Дух Господень на Мне; ибо Он помазал Меня благовествовать нищим, и послал Меня исцелять сокрушенных сердцем. Фото: Православная Москва

Сегодня читается мое любимое из Евангелия:

"И пришел в Назарет, где был воспитан, и вошел, по обыкновению Своему, в день субботний в синагогу, и встал читать. Ему подали книгу пророка Исаии; и Он, раскрыв книгу, нашел место, где было написано:

Дух Господень на Мне; ибо Он помазал Меня благовествовать нищим, и послал Меня исцелять сокрушенных сердцем, проповедовать пленным освобождение, слепым прозрение, отпустить измученных на свободу, проповедовать лето Господне благоприятное.

И, закрыв книгу и отдав служителю, сел; и глаза всех в синагоге были устремлены на Него. И Он начал говорить им: ныне исполнилось писание сие, слышанное вами". (Лука 4:16-20)

Как же это перекликается с Его постоянным "не бойся, не бойтесь, это Я" - нет во Мне никакого для вас зла, не бойтесь Меня; с "Я пришел для того, чтобы имели жизнь и имели с избытком". И с "Придите ко Мне все труждающиеся и обремененные, и Я успокою вас; возьмите иго Мое на себя и научитесь от Меня, ибо Я кроток и смирен сердцем, и найдете покой душам вашим; ибо иго Мое благо, и бремя Мое легко".

Да, это - Я, и Я - Такой. Не бойтесь Меня, идите ко Мне.

Это все слова Того, Кто пришел дать, а не отнять, помочь, а не добить.

Не для того, чтоб скрутить человека в болезненный жгут, запереть в клетку и повязать по рукам и ногам унижением и виной. Не для того, чтоб рядом с Ним дышали с опаской и через раз, не зная, как и глаза-то на Него поднять из глубины и темницы своих грехов.

Он хочет спасти и пришел, чтоб нам было хорошо, а не плохо.

Кажется, это лежит на поверхности: Он добр - и хочет нам добра. Но в это тяжело поверить. Слишком мало в нашей жизни такого опыта: чтоб тебе протянули руку и сказали - дай я помогу. Просто так, потому что я именно этого хочу: помочь и выручить.

Очень сложно довериться в своей уязвимости: в слепоте, в нищете, в сердечной боли, в угрызении совести; поверить, что с тебя потом не стрясут этот долг трижды и четырежды, что не выставят невозможных условий, не покажут свою власть, не подтолкнут упавшего.

Сложно. И недаром в Евангелии раз за разом Он уговаривает, терпеливо и ласково: не бойтесь, придите, Я успокою, Я исцелю и освобожу.

Повторяет и повторяет, потому что только так можно достучаться до замерзших и закрытых, до настороженных и испуганных, до тех, кто готов огрызнуться и укусить.

Не оставляя и не отступаясь.

Читайте також

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.

Алогічність любові

Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.

Справедливість не за ярликами

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.

У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ

Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.

Коли святиню перетворили на попіл

Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.