День туги за Конституцією
День Конституції. Фото: Liga.net
28 червня Україна відзначає День Конституції. У ній, зокрема, у ст. 35 написано, що кожен має право «безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність», що «Церква та релігійні організації в Україні відокремлені від держави», що «жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова».
Сьогодні у нас сотні громад УПЦ не мають права «безперешкодно відправляти релігійні культи».
В ООН напередодні опублікували звіт, де розповіли, що у Хмельницькій, Вінницькій, Рівненській та багатьох інших областях влада НЕЗАКОННО забороняє УПЦ, а розірвання з громадами договорів оренди – це дискримінація. Що проти вірян УПЦ застосовується насильство, що «уряд та правоохоронні органи не змогли ефективно протидіяти інцидентам, пов'язаним із "мовою ненависті"».
І цей звіт – лише крапля у морі. Насправді в нас є «визнана державою як обов'язкова» ПЦУ, а є – «ворожа» УПЦ з усіма наслідками.
Тож для вірян 28 червня – це День туги за Конституцією.
Читайте також
Про ситуацію в Святогірській лаврі
Після вбивства ченця Варсонофія та замаху на вбивство ще двох насельників монастиря багато патріотів заявили, що цей злочин вчинили ворожі диверсанти.
Ти ж щасливий? Тоді навіщо щось змінювати?
Опитування КМІС ніби говорить владі США: подивіться, українцям подобається так жити. Вони не просто всім задоволені, вони щасливі. Їм не потрібен ніякий мир, навіщо щось змінювати?
Портрет «совісті нації»
Шевчук пафосно розмірковує про унікальність української нації та цінність людського життя. І водночас підтримує тотальну мобілізацію, яка цю саму націю перемелює.
ПЦУ в Лаврі: коли «замість хору співає магнітофон»
Парафіян з Лаври вигнали, ченців до храмів не пускають. Зате є жменька «ченців» ПЦУ.
Вбивство у Святогірську, про яке не можна говорити
Логіка підказує, що Зеленському про вбивство ченця доповіли того ж дня.
Трагедія у Святогірській лаврі: сповідництво чи ні?
Вбивці прийшли до монастиря і, почувши у відповідь: «Слава нашому Господу Богу», почали вбивати. Важливо, що жертвам надавали вибір: вони могли відповісти «правильно» і уникнути розправи.