Протоієрей Всеволод Рибчинський: «Ми живемо у часи сповідництва»
Протоієрей Всеволод Рибчинський. Фото: pravlife.org
Представляти читачам протоієрея Всеволода Рибчинського, найстарішого клірика Києва, нині почесного настоятеля Свято-Ольгинської парафії, немає потреби. Отець Всеволод – людина медійна, він завжди жваво та охоче відгукується на запитання журналістів, як правило, дає духовну оцінку тим чи іншим подіям у країні та в світі. Як досвідчений наставник, готовий дати мудру батьківську пораду кожному, хто звертається до нього. Напередодні його 85-річного ювілею редакція СПЖ поставила отцю Всеволоду кілька запитань.
– Що таке Промисел Божий і як він діє в житті людини?
– Промисел Божий – це невпинна турбота Бога про всяку людину, коли Господь зберігає повну свободу її дій. Промисел Божий веде людину до спасіння. Якщо людина грішить, Господь прагне виправити її помилки, створює умови для виправлення цих помилок. Але останнє слово за самою людиною, за її бажанням стати на шлях покаяння та виправлення.
Промисел Божий проявляється не тільки до окремої людини, а й до цілих народів. Це чітко видно зі Священного Писання, зі Священної історії Старого Заповіту.
– Очевидно, це можна застосувати й до нашого часу, тих випробувань, які переживаємо сьогодні в країні загалом і в Церкві нашій?
– Відповідаючи на ваше запитання, процитую нашого сучасника, сербського святого, преподобного Іустина (Поповича; + 1976):
«Весь світ занурений у зло, терзається від зла, ввергнутий у зло і принижений ним. І такий світ складають люди, які із задоволенням роблять гріхи і віддаються порокам. Подвиг, ангельський подвиг християн полягає в такому: незважаючи на те, що вони живуть у цьому світі, який увесь у злі лежить, який увесь перебуває в пеклі, християни панують над злом усього світу і не дають себе перетворити на злих, диявольських людей світу».
Гріх породжує насильство, породжує всяке зло, війни та лиха. Ми, християни, повинні пам'ятати, що в боротьбі з особистим гріхом, в боротьбі зі злом у нашій занепалій людині ми можемо сприяти тому, щоб світ звільнявся від зла, щоб припинялися війни та інші лиха.
Мене часто запитують: за що нам послані такі випробування? Відповісти на це запитання однозначно важко. Святе Письмо нам говорить: «Великі і незбагненні суди Твої, тому ненавчені душі впали в оману». (Прем. 17,1). Маються на увазі «ненавчені душі» тих людей, які не знають і не хочуть знати законів духовних, які не хочуть жити за Євангелієм. Тому правильніше було б ставити запитання не за що нам посилаються випробування, а як до них правильно ставитися.
Війна неодмінно закінчиться, будемо молитися за це, за мир, за припинення міжусобної брані, за напоумлення тих, хто несе в собі зло і лукавство. Дасть Бог, в Україні настане довгоочікуваний мир.
– Як же правильно ставитися до нинішніх церковних випробувань, до гонінь стосовно канонічної Української Православної Церкви?
– Мені сподобалося слово одного сільського батюшки, який так казав своїм парафіянам: «Радійте і дякуйте Богові за те, що ми живемо у часи сповідництва».
Дійсно, ми живемо в часи сповідництва. Шлях випробувань – це шлях усіх послідовників Христа, Який навчає нас у заповідях блаженства: «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене» (Мф. 5,11).
Якщо випробування і скорботи ми переживаємо як духовне випробування, Господь не залишить нас без розради. Якщо ми не нарікатимемо, не вдаватимемося до зневіри, паніки, злості, ненависті, якщо не піддаватимемося негативу, що ллється з екранів телевізорів, інтернету, а протиставимо цьому молитву, віру в Бога, в Його незбагненний Промисел, Господь неодмінно дасть нам розраду. Бо всякому випробуванню приходить кінець.
Будемо зміцнюватися в дусі, об'єднуватися в молитві, в боротьбі з особистими гріхами і немощами, в послуху Церкві, як вчить і закликає нас до цього наш Предстоятель, Блаженніший Митрополит Онуфрій.
– Спаси Господи, отче Всеволоде, за цю коротку, але містку бесіду. Дозвольте від імені редакції СПЖ і всіх наших читачів привітати вас із 85-річчям, побажати вам доброго здоров'я, допомоги Божої в пастирських трудах і молитвах на многая літа!
– Сердечно дякую, бажаю всім благословення Божого напередодні великого свята пам'яті первоверховних апостолів Петра і Павла. Бережи всіх Господь.
Читайте також
Бог у підгузках: чому Всевишній став немовлям
Чому нам простіше вірити в «космічну енергію», ніж у Бога, Якому потрібно змінювати пелюшки, і навіщо Всемогутній вирішив стати безпорадним.
Божественна математика від старця Паїсія: Як нулі можуть стати мільйонами
Зимова зустріч у келії Панагуда. Чому ми рахуємо свої гріхи та успіхи за законами людської бухгалтерії, а Бог – за законами любові, де 2+2 не завжди дорівнює 4.
Ікона «Несподівана радість»: Чому Богородиця іноді руйнує наш комфорт?
Яка страшна історія прихована за затишною назвою ікони, про духовне «роздвоєння особистості» і чому Бог змушений діяти, як хірург.
Чому з десяти виживає лише один: страшна статистика вдячності
Розбір євангельської драми про проказу. Про те, чому віра – це стрибок над здоровим глуздом і чому «сини царства» ризикують опинитися в темряві.
Німий вбивця душі: чому відсутність болю – найстрашніший симптом
Біологія лепри пояснює катастрофу сучасного безчуття. Про демієлінізацію совісті, цифровий цинізм і втрату людської подоби.
Вимкни новини, увімкни молитву: поради старця Паїсія Святогорця
Про те, як перетворити стрічку тривожних новин на чотки і зберегти розум за методом афонського старця, який знався на чистому ефірі та довірі Командиру.