Безусловное принятие – определяющая черта Церкви?
В храме. Фото: opus.ru
Прочитал в либеральном блоге, что «абсолютная инклюзивность и безусловное принятие – определяющие черты Церкви». Это неверно и по существу, и неверно в отношении общин (не уверен, что готов признать их церквями в каком бы то ни было смысле) которые говорят о своей «инклюзивности». Вот придет в такой общине к хлебопреломлению Великий Дракон ККК - в остроконечном капюшоне, со всеми фенечками, и скажет, принимайте мол, меня, безусловно, как истинного арийца и члена высшей расы, а я щас фоточек наделаю и в нашу арийскую инсту запощу. Пускай камрады порадуются. Тут либералы поведут себя также, как ортодоксы - условия станут ставить. Мол, если ты хочешь свои драконства оставить, и из арийцев выписаться, и переодеться в гражданское - то добро пожаловать, будем очень рады, и заколем по такому случаю вегетарианского тельца и смузи выпьем бочку.
Тут Великий Дракон претерпит жестокую психологическую травму, и горько заплачет - а как же безусловное принятие и абсолютная инклюзивность? Арийцев дискриминируют! Но его горькие слезы не тронут жестокосердных либеральных пастырей, и пойдет он, солнцем палимый, дискриминированный и эксклюженный.
То есть в реальности никакой «абсолютной инклюзивности и безусловного принятия» не существует - а просто в некоторых общинах есть любимый список грехов, а с теми грехами, которые в список любимых не входят, а особенно с некоторыми - вполне обычная экслюзивность и условия, чего же самообманом-то заниматься.
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.