Безусловное принятие – определяющая черта Церкви?
В храме. Фото: opus.ru
Прочитал в либеральном блоге, что «абсолютная инклюзивность и безусловное принятие – определяющие черты Церкви». Это неверно и по существу, и неверно в отношении общин (не уверен, что готов признать их церквями в каком бы то ни было смысле) которые говорят о своей «инклюзивности». Вот придет в такой общине к хлебопреломлению Великий Дракон ККК - в остроконечном капюшоне, со всеми фенечками, и скажет, принимайте мол, меня, безусловно, как истинного арийца и члена высшей расы, а я щас фоточек наделаю и в нашу арийскую инсту запощу. Пускай камрады порадуются. Тут либералы поведут себя также, как ортодоксы - условия станут ставить. Мол, если ты хочешь свои драконства оставить, и из арийцев выписаться, и переодеться в гражданское - то добро пожаловать, будем очень рады, и заколем по такому случаю вегетарианского тельца и смузи выпьем бочку.
Тут Великий Дракон претерпит жестокую психологическую травму, и горько заплачет - а как же безусловное принятие и абсолютная инклюзивность? Арийцев дискриминируют! Но его горькие слезы не тронут жестокосердных либеральных пастырей, и пойдет он, солнцем палимый, дискриминированный и эксклюженный.
То есть в реальности никакой «абсолютной инклюзивности и безусловного принятия» не существует - а просто в некоторых общинах есть любимый список грехов, а с теми грехами, которые в список любимых не входят, а особенно с некоторыми - вполне обычная экслюзивность и условия, чего же самообманом-то заниматься.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.