Безусловное принятие – определяющая черта Церкви?
В храме. Фото: opus.ru
Прочитал в либеральном блоге, что «абсолютная инклюзивность и безусловное принятие – определяющие черты Церкви». Это неверно и по существу, и неверно в отношении общин (не уверен, что готов признать их церквями в каком бы то ни было смысле) которые говорят о своей «инклюзивности». Вот придет в такой общине к хлебопреломлению Великий Дракон ККК - в остроконечном капюшоне, со всеми фенечками, и скажет, принимайте мол, меня, безусловно, как истинного арийца и члена высшей расы, а я щас фоточек наделаю и в нашу арийскую инсту запощу. Пускай камрады порадуются. Тут либералы поведут себя также, как ортодоксы - условия станут ставить. Мол, если ты хочешь свои драконства оставить, и из арийцев выписаться, и переодеться в гражданское - то добро пожаловать, будем очень рады, и заколем по такому случаю вегетарианского тельца и смузи выпьем бочку.
Тут Великий Дракон претерпит жестокую психологическую травму, и горько заплачет - а как же безусловное принятие и абсолютная инклюзивность? Арийцев дискриминируют! Но его горькие слезы не тронут жестокосердных либеральных пастырей, и пойдет он, солнцем палимый, дискриминированный и эксклюженный.
То есть в реальности никакой «абсолютной инклюзивности и безусловного принятия» не существует - а просто в некоторых общинах есть любимый список грехов, а с теми грехами, которые в список любимых не входят, а особенно с некоторыми - вполне обычная экслюзивность и условия, чего же самообманом-то заниматься.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади