День рождения стал причиной моего священства
Оказывается Бог ждал. Фото: pravmir
Я могу раскрутить ниточку уравнения и найти интеграл. Но не могу запомнить что-то просто так. На экзамене в школу насилу выучил самое короткое стихотворение Есенина «Хороша была Танюша…» Не могу запомнить все церковные гласы
Однажды, я забыл, что у меня 5 октября день рождения и поехал в Москву поработать в Даниловском монастыре. Жена, как настоящая финно-карелка промолчала)),,,,
Данилов тогда только что открыли. Там у меня работа друг и философ Виктор Тростников
Он был профессором на кафедре математики моего института. От тех пор мы дружили
Он напечатался в журнале в знаменитом диссидентском заграничном Метрополь и его выгнали из МИИТа. М выдали волчий билет. Его никто не мог взять на работу с этим билетом
Друзья в монастыре дали работу подсобного рабочего.
Он копал землю, мешал раствор, колотил доски. В обед выпивал литр молока и съедал пол батона белого хлеба и спал на досках в темной подсобке, как настоящий изгой или бездомный
Я приехал к нему и целый день носил доски с гвоздями. И наступил на длинный толстый гвоздь. Гвоздь проколол подошву, ногу и вылез сверху ботинка. Я осторожно вытащил ногу с длинного гвоздя и не почувствовал никакой боли. Вообще никакой. Было слегка щекотно. Крови почти не было. И все понял и сказал:
- Господи! Я понял. Но прошу Тебя: позволь мне погулять до 50 лет, а там дай послужить Тебе
По молодости я думал, что и я могу быть священником. А повзрослев увидел, что священники – люди другого теста. Цельные, смирные, готовые носить черную неудобную жаркую одежду летом.
Как глянешь на монахов, бредущих по жаре в плащах, цигейках, в зимних ботинках и толстых шапках, так и скажешь:
- Удивительные и достойные люди)
Но главное какие-то, цельные. А у меня 100 мыслей на одно дело и нет естественной склонности к благодетелям. Они все мне достаются умом или трудом. И даже стал радоваться, что я – не священник
Так прошло 25 лет
Однажды мы с наместником рязанского Кремлевского монастыря сидели и шутили по поводу моего проекта нового храма. Неожиданно, этот молодой наместник долго и внимательно посмотрел на меня и спросил:
- А ты Богу ничего не обещал?
- Отче, я уже старый и знаю, что Богу ничего обещать нельзя. Все равно нарушишь))) Даст Бог сдержишь слово, а так уже сто раз ошибся
Как вдруг, как молния блеснуло в голове:
- А твой разговор с гвоздем?
И я рассказал наместнику
Он ответил:
- Через неделю твое рукоположение в дьяконы. А потом ты станешь священником
Вот тебе и день рождения при советской власти)))
Оказывается, Бог ждал….
Он умеет ждать. Он не спешит, но Ему это важно и Он ничего не забывает и смотрит на нас.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади