Про изменения в учении Церкви
Флаги ЛГБТ. Фото: rg
Мне постоянно выдвигают довод «церковь уже много раз меняла свое учение, почему бы не изменить и сейчас». Сам довод основан на непонимании того, чем, собственно, учение Церкви отличатся от частных мнений или политической позиции тех или иных иерархов, обычаев, культурных верований и представлений о мире, которые являются особенностью эпохи, культуры или текущей ситуации, а не собственно вероучения. О чем немного подробнее в ссылке в первом комменте. Но вот какой у меня самого возник вопрос: почему, если принять тезис, что, собственно догматическое и нравственное учение Церкви можно менять по просьбе внешних, то почему этими внешними должны быть именно вы, верные адепты ЛГБТ? Почему не столь же уверенные и пламенные адепты других идеологий? Почему тогда не менять учение Церкви в угоду какой-то другой группе внешних?
Почему не менять его в угоду
• марксизму-ленинизму
• Троцкизму
• Сталинизму
• Ку-Клукс-Клану
• Евгенике
• Уфологии
• национал-социализму
• Движению «светлый путь»
• Социал-дарвинизму
• Маоизму
• Любой другой идеологии, последователи которой этого захотят?
Почему мы должны отклонить притязания их всех, а только ваши принять?
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади