Утрата права на соборную молитву – тяжкое наказание для человека

Православный храм в Париже. Фото: rg

«Не образумлюсь - виноват.

И слушаю - не понимаю...».

Не знаю, мне наверное сейчас ответят так же, как отвечали, когда я бунтовала против закрытия храмов на карантин: «Сколько тебе еще надо жертв?».

Мне нисколько жертв не надо. Ни одной, вообще.

Это я сейчас про решение властей Франции закрыть все христианские храмы на неопределенный срок.

Это как раз то, чего и добивались террористы.

Это как раз победа убийц, а вовсе не властей, таким способом решивших уберечь христиан от рисков.

Но я считаю, что лишать человека общения с Богом и лишать его права самостоятельно принимать решения о своей собственной жизни - это варварство и рабство.

И прихожанин и священник вправе сами принимать такие решения - пока их не признали медицински недееспособными. Им не нужна «посторонняя помощь» для принятия таких решений.

Как по мне, утрата права на соборную молитву - одно из самых тяжких наказаний для человека.

Даже преступникам в этом праве не отказывают.

А насчет заботы - так взрослые вменяемые люди обычно сами взвешивают все риски.

Первохристиане-мученики тоже могли тихонько молиться по домам, а не собираться на тайные богослужения, запрещенные под страхом смерти.

Но они собирались.

И они знали, на что шли.

Но шли.

P.S. Не могу себе представить, что они закроют в следующий раз - но точно не поезда и не метро, где тоже регулярно происходят теракты и убийства.

Думаю, я знаю, что на самом деле надо бы закрыть.

Но не скажу.

Читайте також

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.

Алогічність любові

Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.

Справедливість не за ярликами

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.

У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ

Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.

Коли святиню перетворили на попіл

Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.