Утрата права на соборную молитву – тяжкое наказание для человека
Православный храм в Париже. Фото: rg
«Не образумлюсь - виноват.
И слушаю - не понимаю...».
Не знаю, мне наверное сейчас ответят так же, как отвечали, когда я бунтовала против закрытия храмов на карантин: «Сколько тебе еще надо жертв?».
Мне нисколько жертв не надо. Ни одной, вообще.
Это я сейчас про решение властей Франции закрыть все христианские храмы на неопределенный срок.
Это как раз то, чего и добивались террористы.
Это как раз победа убийц, а вовсе не властей, таким способом решивших уберечь христиан от рисков.
Но я считаю, что лишать человека общения с Богом и лишать его права самостоятельно принимать решения о своей собственной жизни - это варварство и рабство.
И прихожанин и священник вправе сами принимать такие решения - пока их не признали медицински недееспособными. Им не нужна «посторонняя помощь» для принятия таких решений.
Как по мне, утрата права на соборную молитву - одно из самых тяжких наказаний для человека.
Даже преступникам в этом праве не отказывают.
А насчет заботы - так взрослые вменяемые люди обычно сами взвешивают все риски.
Первохристиане-мученики тоже могли тихонько молиться по домам, а не собираться на тайные богослужения, запрещенные под страхом смерти.
Но они собирались.
И они знали, на что шли.
Но шли.
P.S. Не могу себе представить, что они закроют в следующий раз - но точно не поезда и не метро, где тоже регулярно происходят теракты и убийства.
Думаю, я знаю, что на самом деле надо бы закрыть.
Но не скажу.
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.