Думенко виражає лестощі й безграмотність

Він назвав його «справжнім прикладом віри та незламності, подібно святителю Іоанну Златоусту». У цій фразі дві помилки: одна у формі лестощів, інша – богословської безграмотності.

По-перше, непохитність означає, що людина не змінює своїх переконань під тиском обставин. В даному випадку архієпископ Хризостом вчинив прямо протилежним чином. Не далі, як два роки тому, він заявляв: «Кіпрська Церква ніколи не відступить від своєї позиції, яку ми Вам багаторазово викладали, тобто що всіма своїми силами буде підтримувати позицію Руської Православної Церкви в питанні про т. зв. автокефалію в Україні». А сьогодні він поминає С.П. Думенка, що не має духовного сану, як «митрополита Київського».

По-друге, говорити про те, що архієпископ Хризостом, який змінив свою думку, чинить подібно свт. Іоанну Златоусту – це незнання житія святителя. Св. Іоанн Златоуст ніколи не змінював своїх переконань, за що був два рази вигнаний з Константинопольської кафедри і помер на засланні.

Та й до віри архієпископа Хризостома є питання, оскільки православна віра – це в тому числі: «вірую в Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву», а він поступив всупереч думки Собору своєї Церкви, в чому сам і зізнався.

Читайте також

Як Епіфаній став наступником «окупанта»

У системі координат ПЦУ владика Іоанн був живим втіленням тієї самої «духовної окупації» України та Києво-Печерської лаври, з якою вони сьогодні так героїчно борються.

Придворні конфесії України: совість чи ЛГБТ?

«Московських попів» стануть клеймити не лише за відмову переходити в ПЦУ, не лише за юліанський календар, але й за «гомофобію».

Патріарх Варфоломій вважає українців носіями «руського мира»?

Предстоятель Константинопольської Церкви прибув до Вільнюса, щоб представити новопризначеного екзарха Литви – єпископа Тамісського Панарета.

Урок для сучасної Церкви з глибини віків

У святителя Леонтія було відсутнє бажання бути «своїм» для місцевої влади та іновірців.

Про те, як Собор УПЦ у Феофанії «перетворився на безчинне зборище»

Усі образи на адресу Собору – ніби це було «зборище», «бруд», «піна» та інше – тримаються не на канонах і не на фактах, а лише на емоціях їхніх авторів.

До якої України ми рухаємося?

Влада вже прямим текстом говорить, що з демографією в Україні – катастрофа, що працювати нікому вже зараз.