Мы - это большая сила! Мне жаль тех, кто нас «терпит».
Недавно узнала, что патриарх Варфоломей негативно высказался о Блаженнейшем митрополите Онуфрии и об УПЦ, не признавая их как Церковь. Он сказал, что «пока терпит» эту конфессию в Украине. Как председатель Одесского областного совета мира, хочу заявить: по Конституции все конфессии у нас имеют равные права и защищены законом. Это залог межрелигиозного мира и общественного согласия! К тому же у митрополита Онуфрия самое большое количество приходов: более 12,5 тысяч, а также огромное число прихожан, которые давно уже определились со своей конфессиональной принадлежностью и остаются ей верны несмотря на все препоны! Я тоже духовное чадо Блаженнейшего Онуфрия и нашего Владыки Агафангела. Меня, активную прихожанку, а также всех нас, верных УПЦ, проигнорировать и не признать сложно. Мы - это большая сила! Мне жаль тех, кто нас «терпит». Ведь это - forever! И нашему Предстоятелю от всех прихожан Одесской епархии хочу искренне пожелать МНОГАЯ И БЛАГАЯ ЛЕТА!
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.