Церква відновлюється

Община УПЦ из Малой Любаши Фото: СПЖ

Після хвилі захоплень наших храмів в деяких регіонах наші парафії, як фенікс, знову відновлюються. Постійно, майже кожен тиждень, читаю новини проте, що в різних селах:

1. громада збереглася і служить в пристосованому приміщенні;

2. громада просить матеріальної допомоги в будівництві храму;

3. громада почала будівництво храму;

4. в такому-то селі освятили храм, збудований замість захопленого.

Тільки за перші 10 днів грудня побачив 7 таких випадків. Така сама динаміка була й в попередні місяці.

Так що, «Церковь не в брёвнах, а в рёбрах». У нас кое-где смогли забрать брёвна, но не рёбра.

Читайте також

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.

Алогічність любові

Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.

У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ

Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.