О праве Константинополя вмешиваться в украинские дела
Епископ Сильвестр (Стойчев) . Фото: УПЦ
Интересное (для интересующихся) вышло интервью ректора Киевской духовной академии епископа Сильвестра (Стойчева) корпоративному церковному изданию. Он выдвигает новую (для меня) аргументацию в споре со Стамбулом о правах патриарха Константинопольского вмешиваться в украинские дела. Из длинного текста мне показалось убедительным следующее: 1) кафедра патриарха Константинопольского не есть исторически первая (по сравнению с Антиохийской, Александрийской и Иерусалимской, 2) её власть (и основанное на этом «первенство») исторически было ограничена пределами сначала Византийской, потом Османской империй, и постановления древних церковных соборов о её "первенстве" об этом - времени когда все православные кучковались в этих пределах, 3) собственно поэтому стамбульский патриарх и давал автокефалии национальным церквям, которые были на территории Османской империи, 4) всё это к тому, что за пределами бывшей Османской империи его власть условна (именно с канонической точки зрения), тем более что империи уже давно нет. Из этого два основопологающих вывода: 5) попытки стамбульцев обосновать власть над всем православным миром со ссылками на каноны (без их исторического контекста) - надувание жабы через соломинку до размеров верблюда, она ставится под сомнение всеми другими древними патриархатами и на практике не существовал; 6) принцип - каждому национальному государству - национальную церковь (который так полюбился украинским политикам) - опровергает сама структура константинопольского патриархата - который имеет контроль над куском Греции, при наличии там национальной церкви. Более того вокруг этого куска шла затяжная межцерковная война, т.е. это не было «дарением».
Понятно, что на каждый аргумент у оппонентов наверное найдется другой, но по мне это новый шаг в дискуссии.
Ссылка как всегда в первом комменте.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади