О святителе Спиридоне Тримифунтском
Святитель Спиридон Тримифунтский. Фото: УПЦ
Огромное число верующих относится с особым трепетом к почитанию памяти святителя Спиридона Тримифунтского, воистину великого стяжателя Божией благодати.
По преданию, именно епископ Спиридон Тримифунтский на Первом Вселенском соборе наиболее зримо и ясно показал единосущность Бога Сына с Богом Отцом. Обратившись к Господу всем сердцем, святитель взял кирпич и сжал его рукою так, что вверх из руки поднялось настоящее пламя, а вниз стекла струя воды. В руках чудотворца остался комок глины. Это было настоящее чудо, и арианам было трудно найти ему объяснение. По словам одного философа, из уст этого старца вместо доказательств от разума исходила особенная благодатная сила, и ей невозможно было противиться. Его простые слова убеждали сильнее самых красивых и умных фраз.
И это прекрасный пример для всех нас: когда некоторые люди, называющие себя христианами, преследуют Церковь Божию подобно арианам, мы должны свидетельствовать пламенной верой и чистотой жизни, и тогда Господь сам выступит в качестве вразумляющего гонителей и еретиков.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.