Хелловін і наша пристрасна любов до свят

Щасливий Хелловін! Фото: timesofindia.indiatimes.com

Серед характерних рис нашого народу можна сміливо виділити любов до свят. Одних тільки неробочих, через святковість, днів у нашому календарі не менше десятка, а якщо звернути увагу на професійні свята і дні всього, чого завгодно, то дивуєшся, як тільки нам вистачає трьохсот шістдесяти п'яти днів на рік? І при цьому всьому ми примудряємося ще й закордонні традиції переймати.

Дійсно, хто років тридцять тому чув про день святого Валентина? Тоді не знали, а сьогодні, якщо й захочеш забути – не дадуть. Схожа історія і з Хелловіном: спочатку про нього ніхто ні сном ні духом, потім, завдяки відеосалонам у розпал перебудови, ми дізналися, що в Америці є такий день, коли вбираються всякою нечистю, а тепер в Хелловін навіть школярі на уроки виряджаються такими опудалами, що приїжджаючи забрати дитину, мимоволі губишся: чи ти потрапив до муніципального навчального закладу, чи тобі щось примарилося після переглянутого напередодні жахіття? Загалом, мало нам свого, чуже цікавіше.

Я, звичайно, розумію, що мені знайдеться кому заперечити і що заперечення ці здебільшого будуть наповнені дуже сучасним змістом, що ми, мовляв, з усім цивілізованим світом, і далі в тому ж дусі.

Скажу вам, що я навіть сперечатися не стану: хочете цивілізованого світу, хай буде цивілізований світ. Тим більше, що навіть у ньому є християни.

Ось саме християнам я і пропоную трохи подумати.

Отже, Хелловін це, по суті, день нечисті. Ось тільки не кидайтеся мене виправляти і пояснювати мені щось правильне.

Я чудово знаю історію та сенс свята, проте це не заважає мені стверджувати, що по суті це день нечистої сили, ні більше, ні менше.

При цьому ніхто цього дня не закликає погань, не поклоняється їй, не робить ритуальних оргій і не приносить жертв. Навпаки, святкувальники ставляться до нечисті гранично несерйозно. Проте, це найгірше.

Напевно, найбільшого успіху ворог роду людського досяг тоді, коли перестав сприйматися секулярним суспільством всерйоз. Він ніби існує, проте у свідомості людей його немає. Він є міфічною істотою, нестрашною і безпечною. Звідси ігри на Хелловін, звідси розмальовування одягу й облич, звідси сприйняття духовних реалій у суто ігровій формі.

І все б нічого, але сам ворог сприймає те, що відбувається, цілком серйозно. Йому добре відомо, що навіть здавалось би невинне загравання з ним може призвести до падіння будь-кого. Адже якщо ворог нестрашний і небезпеки не становить, перед його обличчям нескладно розслабитися, перестати відчувати небезпеку. І він цим неодмінно скористається.

Наприклад, ви ніколи не звертали уваги на те, яка кількість ворожих хитрощів сприймається православними як життєва норма? «Гнів – природна людська емоція», «образа – нормальна реакція на порушення особистих кордонів», «обирай себе», «емоції та почуття шкідливо тримати в собі» – це лише мала дещиця дурниць, які я чув від православних або зустрічав на їхніх сторінках у соцмережах.

Але ж це не просто пишуть чи кажуть. Відповідно до цього живуть. Адже так просто жити, не чинячи опір пристрастям, вважати всякий свій гріх проявом природної закономірності.

Адже ми на цьому шляху не самотні: настільки жаданий багатьом «цивілізований світ» ним уже пройшов і сьогодні, перебуваючи далеко попереду, записує в природні найлютіші пороки і збочення.

А нам колись запропонували підміну, і ми її не помітили. Та й де там помітити, коли навіть в явному уподібненні нечисті наших власних дітей ми, нерідко, не бачимо нічого поганого. А тим часом ми й не помітили, як стали на цю дорогу. Тепер же й наші діти йдуть нашими стопами, уподібнюючись до біса зовні, тоді як ми поневоляємо себе йому внутрішньо.

Поки що вихід із цієї ситуації простий: нам необхідно очистити розум від порочних міркувань і згадати про те, що православна віра невіддільна від аскетики. А вже звернувшись до аскетичної традиції Церкви, ми дуже швидко побачимо і зрозуміємо, що в нас природне, а що наносне і порочне.

Дітям пора вчитися жити білими воронами. Віра завжди була невід'ємною від вірності Богові. Думаю, настав час навчити дітей тому, що ця вірність перевищує будь-яку дружбу, всякі вчительські доручення і всякі суспільні думки. А які слова підібрати для того, щоб Хелловін втратив у їхніх очах привабливість − це завдання, яке кожен повинен вирішити сам.

Втім і тут, якими б різними не були ми самі і наші сім'ї, все починається з одного – щоб наші діти нас чули, ми повинні з ними говорити. Причому не лише напередодні Хеллоуїна, а постійно.

Читайте також