Как тяжело уходит год
Потери, разочарования, тревоги. И так каждый год - встречаешь, надеешься, разочаровываешся, встречаешь, надеешься, разочаровываешся ... бег по кругу, заколдованный круг, некое колесо Сансары. И только Праздники, настоящие церковные праздники т.е. круги (суточные, недельные, годовые) богослужений, выводят человека на иную орбиту, на иное восприятие земной реальности и дают глоток свежести, новизны и радости мира иного! Жду не дождусь когда услышу:
Дева днесь Пресущественнаго раждает, и земля вертеп Неприступному приносит: ангели с пастырьми славословят, волсви же со звездою путешествуют: нас бо ради родися Oтроча младо, Превечный Бог!
Отцы Церкви говорят, что "Христос мог хоть тысячу раз рождаться в Вифлееме, но какая тебе от этого польза, если Он не родился в твоем сердце".
Но как же все таки тяжело заканчивается год.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.