Роздуми християнина напередодні Нового року

Ікона Господа Ісуса Христа над входом до храму. Стрітенський монастир. Фото: Антон Поспєлов / Православие.Ru

Новий 2021 рік обіцяє бути незвичайним. Не те, щоб двадцять перший чомусь унікальний, не те, щоб чекало нас в новому році щось особливе. Незвичайний він тим настроєм, з яким входять в нього люди. Звичний новорічний настрій коливається, зазвичай, від піднесено-святкового, у більшості обивателів, до рутинно-буденного у тих, хто це свято не святкує. Нині ж панівним настроєм є, як видно, напружено-насторожений.

Триваюча пандемія коронавірусу внесла в життя ряд змін. І носіння захисних масок в громадських місцях, укупі зі кратною протягом дня обробкою рук дезинфектором, з чергами, витісненими соціальною дистанцією з приміщень на вулиці, – найменші з них. Основне ж – відчуття невпевненості і страху, оселилося в душах, щонайменше, тисяч людей.

Пандемія і слідуючі за нею карантинні обмеження позбавили більшість найдоступнішого з благ – впевненості в сьогоднішньому дні. Впевненість у день завтрашній, тільки позиціонується як благо. Насправді ж завтра, як відомо, нам ніхто не обіцяв, тому що таке бути впевненим в завтрашньому дні на практиці, знає далеко не кожен. У підсумку все, що залишається – прагнути до того, щоб відчувати себе впевнено просто зараз. Але яка вже тут впевненість, коли весь сформований, звичний і здавалося б такий непорушний ритм життя враз опинився перевернутим догори дном.

Страх перед невивченою хворобою, різке падіння доходів, необхідність проїдати останні заощадження, безвилазне сидіння вдома – все це і багато іншого раптово і різко вибили грунт з-під ніг у всіх, для кого міцне стояння на ногах було основою будь-якої впевненості. Не дивно, що тепер дезорієнтований і наляканий обиватель не чекає від майбутнього нічого хорошого.

Чи не повинні ми, християни, в радості проживати кожен день життя і з надією на Бога дивитися в майбутнє?

Він, втім, і раніше не дуже то чекав, але раніше хоч життя було звичним, що саме по собі давало таку собі надію. А тому, за старих часів, підбиваючи підсумки року, середньостатистична людина, особливо не чекаючи змін на краще, все ж вірила, що наступаючий рік обов'язково буде не гіршим за попередній. На Бога вона не дуже то і сподівалася, так і на майбутнє теж. Але все-таки вірила, відчайдушно і всупереч усьому, в краще майбутнє. Саме цієї, не особливо, на перший погляд, цінної віри і не стало в людях в році, що минає. 2020-й пройшов під знаком катастрофічності. І немає нічого дивного в тому, що так і не дочекавшись катастрофи в двадцятому, люди продовжують чекати її в двадцять першому, тільки тепер вже не стільки як можливу, скільки як неминучу.

А що ж віруючі? Адже наш погляд на життя має докорінно відрізнятися від обивательського. Справді, ті, які сповідують Христа Втіленим Богом і Спасителем світу, які мають сформоване поняття про промисел Божий, знають, що Бог піклується про нас на кожному з життєвих шляхів, чи не повинні християни в радості проживати кожен день життя і з надією на Бога дивитися в майбутнє? Очевидно, повинні.

Але хіба мало серед нас тих, хто від наступного року чекає гіршого: розгулу епідемії, тотального контролю, і нового світового ладу, і третьої світової війни? Тих, для кого цей рік пройшов не як час благовоління Божого, а як щось середнє між випробуванням і карою. Міфічна небезпека для здоров'я 5G вишок, небачені «рідкі чіпи», Білл Гейтс і світова закуліса... В основній своїй масі такі люди за суєтними страхами не розгледіли головного – безмежного милосердя Божого до всякої людині і до створеного Ним світу.

І в тому, що кожен з нас, пройшовши терени минулого року, впритул підійшов до початку року нового, також явно проглядається Божа любов.

Милосердя, якого в минулому році Бог явив настільки багато, що раптом зацікаться цим питанням який невіруючий «великих і багатих милостей» цього року йому з лишком вистачило б, щоб увірувати. З чого б тепер сумніватися, що і в наступному році Господь не залишить нас Своєю милістю? Не залишити б тільки нам Його, забувши за побоюваннями і страхами, від Кого насправді залежить наше життя.

Так що можна не сумніватися: новий 2021 рік без сумніву буде для нас роком благості Божої. Зрештою, які б небезпеки і ризики він в собі ні таїв, слід пам'ятати, що, навіть допускаючи нам труд, спокусу або страждання, Господь виявляє тим самим Свою милість. І в тому, що кожен з нас, пройшовши терени минулого року, впритул підійшов до початку року нового, також явно проглядається Божа любов.

Тому найбільш відповідним настроєм для зустрічі нового року нехай буде буде радість і вдячність Богу за Його безмежну Любов до нас. І нехай нікого не лякає майбутнє. Яким би воно не було, в ньому з нами завжди перебуватиме Христос.

Якими б катаклізмами не був чреватий наступаючий двадцять перший, не потрібно забувати, що найстрашніша, найдраматичніша з усіх можливих трагедій розігрується в наших душах багаторазово протягом дня, – в останній момент скоєння гріха. І протидіяти цій спокусі потрібно не якось спільно, в глобальному масштабі, а просто, опираючись всякій спокусі у власній душі.

Безсумнівно одне: майбутньому – бути. Тож давайте дивитися в нього з оптимізмом, з твердою надією на Бога, і з абсолютно повною довірою Йому.

Читайте також