Чому в усьому винна УПЦ, або Ще раз про вакцинаторів
Федір Лапій, голова Національної технічної групи експертів з імунопрофілактики. Фото: Укрінформ
1 листопада 2023 року український лікар-інфекціоніст, голова Національної технічної групи експертів з імунопрофілактики Федір Лапій звинуватив вірян УПЦ у поширенні інфекційних хвороб.
Щоб українці менше хворіли на інфекційні захворювання, потрібне високе охоплення населення вакцинацією, сказав він в інтерв'ю Главкому, коментуючи спалах гепатиту на Вінниччині. Однак «наші люди ходять в Московський патріархат (УПЦ, – Ред.), слухають усяку нісенітницю і водять хороводи проти вакцинації під Верховною Радою», – додав Лапій.
Тобто головний інфекціоніст вважає, що якби віряни УПЦ всі разом пішли робити щеплення – в Україні вдалося б зупинити поширення інфекційних хвороб. Але ця заява не тільки відверта брехня, а ще й маніпуляція, мета якої – розпалювання релігійної ненависті. І зараз ми це доведемо.
Про брехню Лапія
Феодор Лапій – чиновник, а отже, представник держави. Кожне його слово має бути виваженим і правдивим. Інакше люди не будуть вірити державі, а не якомусь там Лапію. А він збрехав.
За його словами, щоб повністю перемогти інфекційну хворобу, наприклад кір, потрібно, щоб 95% населення країни було вакциновано. Але перемогти не виходить, а значить – хтось вакцинуватися не хоче. Лапій робить висновок, що цей «хтось» – парафіяни УПЦ. Мовляв, вони влаштовували хресні ходи проти вакцинації під стінами Верховної Ради, а отже, вони мракобіси і противники всього прогресивного.
Але головне, їх так багато, що влада ніяк не може охопити вакцинацією 95% населення країни. Інакше кажучи, віруючих УПЦ як мінімум 10% від загальної кількості всіх громадян України.
Однак як чиновник Лапій не може не знати, що всіх парафіян Української Православної Церкви, згідно з торішнім соцопитуванням КМІС, всього 4%!
Тобто навіть якщо всі без винятку віряни УПЦ відмовляться робити щеплення, то, за версією чиновника, решти 96% жителів України має вистачити, щоб вирішити проблему інфекційних хвороб. Отже, по-перше, Лапій бреше, що проблема тільки в УПЦ, по-друге, бреше, що всі, хто відвідує храми канонічної Церкви, не хочуть використовувати щеплення. Питання в тому, навіщо він це робить?
Хто винен? УПЦ!
Ми пам'ятаємо, як три роки тому, коли весь світ накрила «коронавірусна істерія», прихильники ПЦУ і Томосу звинувачували Українську Православну Церкву в тому самому, в чому її зараз звинувачує Лапій, – у поширенні хвороб.
Наприклад, журналіст «5 каналу» Роман Чайка розповідав тоді, що «захоплена українська святиня Києво-Печерська лавра, в якій сидять мракобісні московські сатаністи-українофоби, скорочено УПЦ МП, сягнули цифри майже в 100 інфікованих. І це ще не вечір».
Ексзаступниця міністра інформполітики Тетяна Попова стверджувала, що «далека від думки, що всі святі отці працюють на ФСБ, але хтось це точно робить».
А от редактор антицерковного продуменківського ресурсу «Духовний фронт» Олександр Кириленко прямо заявляв, що «це все має ознаки диверсії. Я не виключаю, що вони (УПЦ, – Ред.) виконують таку вказівку, щоб поширити максимально вірус».
Зараз, кілька років по тому, усі ці слова здаються смішними, а звинувачення – несерйозними. Але 2020 року Церкві було не до сміху – Її вороги робили все, щоб поширення хвороби було пов'язане з Церквою та віруючими людьми.
Зрозуміло, що це гранично брудна та цинічна практика. Саме така практика свого часу призвела до єврейських погромів у середньовічній Європі (коли євреїв звинувачували в поширенні чуми), а пізніше – до масових убивств і Голокосту. Однак питання не в тому, чому подібну тактику використовують безсовісні розкольники, питання в тому, чому її використовують представники держави?
Чому в усьому винна УПЦ?
Перше. Державі наразі просто необхідний «образ ворога» всередині країни, який допоможе на тлі не дуже успішних справ на фронті згуртувати суспільство. Цей метод влада використовувала ще в давнину, коли намагалася знищити християнство.
Великий історик Церкви В.В. Болотов, пояснюючи причини гонінь на християн у Римській імперії, писав:
«Іноді спеціально для згуртування суспільства створюється "образ ворога", на який спрямовується увага всіх членів суспільства, що діє як запобіжний клапан, спрямовує невдоволення й агресивність мас на зовнішнього ворога».
Так і у випадку з УПЦ: влада звинувачує Церкву у всіх «гріхах» просто для того, щоб переключити увагу народу на боротьбу проти «ФСБшників у рясах» і «московських попів», а не проти корупціонерів чи реальних проблем.
Друге. Держава Україна взяла курс на фактичне знищення Церкви. А знищення треба виправдати в очах суспільства. Як? Перетворивши об'єкт знищення на об'єкт ненависті. Принцип, який влада дуже часто використовує у разі, якщо комусь оголошується війна, полягає в тому, щоб максимально розлюднити ворога, звинувативши його в найстрашніших і найогидніших злочинах: людоїдство, поїдання немовлят, кровопивство, інцест, поширення хвороб. Саме в цьому звинувачувала християн язичницька влада Римської імперії. І в деяких речах із цього списку звинувачують зараз християн України.
Так, будь-яка розсудлива людина розуміє, що такі заяви, як виступ Лапія, – це не тільки маячня, а й суд. У цивілізованій державі цього чиновника обов'язково притягнули б до відповідальності. І можна не сумніватися, що десь в Італії, наприклад, такий чиновник втратив би роботу того самого дня, коли зробив таку заяву.
Але в Україні так чинити можна – і тому, що Україна, за словами кандидата в президенти США Вівека Рамасавамі, – не демократична країна, і тому, що влада вирішила: у боротьбі проти УПЦ всі засоби хороші.
Що буде в підсумку – подивимося.
Не з Церквою, Яку «не здолають ворота пекла», а з тими, хто воює проти Неї.
Читайте також
Сп'яніння Богом: чому Ісаак Сирин молився за демонів, не вірячи у вічне пекло
Церква згадує святого, чиє богослов'я – це радикальний протест проти сухих законів релігії. Про те, чому Бог не є справедливим, а пекло – це школа любові.
Що буде з християнством, коли воно перестане бути оплотом цивілізації?
Західні демократії люблять згадувати про свободу віросповідання… коли їм вигідно. Коли ні – прекрасно дружать з переслідувачами християнства.
Скальпель і хрест: Розмова з хірургом, який обрав Бога в розпал терору
Ташкент, 1921 рік. Професор хірургії одягає рясу і йде в операційну. Я питаю: навіщо? Він відповідає, але не так, як я очікував.
Бог, Який біжить назустріч
Ми іноді думаємо про Бога як про суворого суддю з папкою компромату. Але притча про блудного сина ламає цей стереотип.
Дзеркало для пастиря: Доброчесність священника – це питання безпеки
4 лютого – пам'ять апостола Тимофія. Як хворий юнак повстав проти язичницької оргії. Його єдина зброя – чесність.
Бог на ліжку №2: Остання розмова з Нектарієм Егінським
Митрополит помирає в палаті для жебраків. Директор лікарні не вірить, що цей старий у брудній рясі – єпископ. Що залишається від людини, коли хвороба зриває всі маски?