Як півроку прожити поруч із тим, кого ти зрадив
Митрополит Онуфрій та Авраамій Лотиш
І передусім «завдяки» моральному та інтелектуальному рівню самого Лотиша.
В останньому інтерв'ю він повідав, що домовився з Думенком про перехід ще восени 2022 року. А публічно оголосив про це (і втік з Лаври) 29 березня 2023 року. Тобто півроку Лотиш молився, причащався, спілкувався з братією і намісником, вже знаючи, що він їх зрадив. Ба більше, у цей час (на Богоявлення) Лотиш прийняв з рук Блаженнішого Онуфрія нагородний хрест.
Подібне є немислимим навіть для звичайної людини, якщо в неї все гаразд із совістю та мораллю, не кажучи вже про «в. о. намісника Лаври». Але найдивовижніше, що Лотиш взагалі не бачить у цьому проблеми. Ну, півроку жив поруч із тими, кого зрадив. Ну, сповідався у них, ну, разом із ними причащався. Ну, приймав від них нагороди. Так ніхто ж не здогадався. Хіба я не молодець?
Що, не можете зрозуміти, як таке можливо?
«Я відчув у ньому дуже близьку за духом людину. Мені навіть легше дихати стало», – каже Лотиш про Думенка. І, здається, ця фраза все пояснює.
Читайте також
Чи внесуть до Пантеону героїв осіб, які прославляли нацистів?
Важко довести, що люди, які надсилали вітання Гітлеру та прославляли нацистську армію, не підпадають під закон про засудження нацизму.
Про чвари навколо заборони Кохановської
Гнівно викриваючи одне одного, ми відходимо від головного, чому вчить Христос, – від любові.
Про Блаженнішого Онуфрія
Священнослужитель має вести людину до Бога. І не обхідними шляхами через служіння державі, нації чи екології, а найпрямішою і найкоротшою дорогою – дорогою Євангелія.
Чому ВРЦіРО має перейменуватися на «Держслужбу у справах релігій»
Вже кілька років Всеукраїнська рада церков носить неактуальну назву.