Батьки, читайте з дітьми хороші книги: як боротися з ЛГБТ-принцесами

Головне виховання дитина отримує в сім'ї. Фото: СПЖ

Друзі, ви, очевидно, чули про те, що Міністерством культури в цьому році для дитячих бібліотек був закуплений барвистий комікс про двох принцес. Дітям від п'яти років пропонується ознайомитися з історією про двох дівчат – принцес, які в кінці історії, де «добро перемагає зло», одружуються одна на одній. За словами популяризаторів, книга спрямована на подолання «стереотипів» в людських відносинах. Не менш резонансно в кінці минулого 2020 року прозвучала заява міністра освіти України про те, що шкільні підручники перепишуть для досягнення гендерної рівності. Корективи планувалося внести до 2024 року в рамках міжнародної ініціативи рівних прав і можливостей «Партнерство Біарріц». МОЗ України офіційно запровадило «невідому стать» в своїх документах. Список подібних новин може бути продовжений.

Для когось такі новини, на тлі «тарифних питань» та інших злободенних проблем нашої реальності, пройшли непоміченими, хтось здивувався тому, з якою швидкістю і послідовністю в наше життя проникають норми «прогресивного» суспільства, є безумовно і «ліберали», які ратують за права людини. Очевидно одне – як би ми не ставилися до подібних явищ пропаганди ЛГБТ, очевидна реалізація планів, спрямованих на те, щоб подібні речі були узаконені на рівні держави. Тут грають по серйозному. Мета проста. Деградація нації і виховання нових цінностей, починаючи в тому числі з наших дітей. Запитайте кому і для чого це потрібно? Для цього нам важливо розглянути це питання в його більш широкому контексті.

Як би ми не ставилися до пропаганди ЛГБТ, очевидна реалізація планів, спрямованих на те, щоб подібні речі були узаконені на рівні держави.

Ідеологія ЛГБТ – це більше, ніж відносини між людьми однієї статі

Важливо зрозуміти, що ЛГБТ-ідеологія – це не тільки про стосунки між людьми однієї статі і права людини. Це про владу певної групи людей вирішувати у світовому масштабі, у що повинні «вірити» всі інші. Для цього встановлено і успішно використовується певний психологічний механізм.

Уявіть собі, що для успішної кар'єри ви повинні погодитися з чимось для вас неприйнятним. Поступово демонструючи своє «прогресивне» ставлення, ви непомітно для себе приймаєте, а ще через якийсь час вже засуджуєте тих, хто відкидає прийняту вами (нехай навіть зовні) норму. Якщо ж ви спробуєте не погодитися, то ви дуже-дуже погана людина, якій не місце в процвітаючому цивілізованому суспільстві, а з таким «резюме» ви станете небезпечним ізгоєм! Навіщо потрібно таке «перевиховання» – запитає читач? Все просто, прийнявши такі «правила гри», ви за замовчуванням визнали право визначати вміст вашої свідомості. Коли надійдуть наступні розпорядження (а вони надійдуть) – ви будете готові їх виконати. Таким чином, за, здавалося б, банальною ситуацією з дитячим коміксом ховаються зовсім не дитячі питання впливу на людину та її свободу.

Безумовно, для функціонування нової системи цінностей, що забезпечує ефективність глобальних проектів, потрібні нові авторитети. А для цього потрібно зруйнувати старі системи переконань і стереотипів, чому всі ми, друзі, є свідками. Доти, поки люди зберігають відданість релігії або національним культурам, їхня лояльність до будь-якого глобального проекту буде сумнівна. Як «чудово» сказав нинішній американський президент Джо Байден у контексті захисту прав ЛГБТ: «Мене не цікавить, яка у вас культура. Нелюдяність залишається нелюдськістю, а забобони – забобонами».

Щоб прийняти нову глобальну ідеологію, треба визнати свою християнську і культурну спадщину «нелюдськими забобонами».

Саме тому людина має визнати свою християнську і культурну спадщину «нелюдськими забобонами» і тоді вона легко прийме нову глобальну ідеологію... Але де ж тоді у всьому цьому наша система цінностей, наші традиції, де те, що заповідав нам Христос? Невже будемо жити за коміксами? Невже на догоду новим ідеологічним віруваннями, очевидно помилковим і явно руйнівним – будемо калічити життя наших дітей? Невже так і не знайдемо в собі сміливості визнати, що опинилися злочинно дурними і нерозбірливими, приймаючи якесь чергове модне і прогресивне віяння.

Божевілля завжди залишається безумством

Історія свідчить, що іноді цілі цивілізації переживають хвилі божевілля. Але божевілля при цьому залишається безумством. Помилятися можуть і мільйони людей. На ту ж расову теорію зараз на Заході дивляться з жахом, хоча ще сто років тому вона була цілком прийнятною, а двісті – єдино правильною. Можливо, прийде час, і хвиля нинішніх статевих божевіль пройде. На зміну їй прийде потік судових позовів від покалічених сьогодні дівчаток і хлопчиків, і всі прогресивні блогери будуть стояти в позі обвинувачів і говорити: «Як же так! Як ви могли це допустити? І чому ви тоді не протестували?!»

А поки нам потрібно триматися здорового глузду і разом з дітьми читати хороші книги. Чуєте, батьки!? Читайте з дітьми, допоможіть їм зрозуміти, що світ осмислений, у нього є мета і призначення. Призначення є в окремих людей і націй. Цей погляд передбачає віру в Бога, оскільки атеїстичний всесвіт повністю безглуздий. Ми повинні прозріти! І це духовне прозріння буде відноситися до дуже земних і конкретних речей – до того, як нам слід ставитися один до одного, до країни, в якій ми живемо, до того, як блага і рятівна воля Божа повинна проявитися в наших повсякденних рішеннях.

Читайте також

Свічковий огарок і чиста совість: історія пономаря Саші

​Маленька спокуса у великому світі війни. Про те, як звичайний згорток використаних свічок став для юного вівтарника мірилом чесності та шляхом до перемоги над самим собою.

Жінка, яка перемогла гріх

Перше читання Покаянного канону завершується. І святий Андрій Критський розкриває образ героїні церковної історії, яку Бог спіймав на живця.

Репетиція вічності: Великий піст як вихід з диктатури шуму

Великий піст – це не просто дієта чи відмова від розваг. Це добровільний вхід у «коридор тиші», де людина знімає маски і зустрічається зі своїм справжнім «я».

Покаяння царя і червоний плащ Урії

Третя частина покаянного канону – це не урок моралі. Це анатомія і дзеркало зради.

Синдром дружини Лота: чому покаяння не терпить ностальгії

Христос промовив про неї три слова. Але саме вони – одне з найгостріших попереджень у всьому Євангелії.

Весна духовна: чому ми вітаємо один одного з початком Великого посту

Зі сторони це схоже на колективне помутніння розсудку. Але за цим привітанням – одна з найглибших таємниць християнського життя.