Фильм заставляет по-новому взглянуть на свою духовную жизнь.
«Где ты, Адам?»
Вчера посмотрел фильм «Где ты, Адам?» Об афонском монастыре Дохиар и его известном недавно почившем игумене. Слышал о фильме хорошие отзывы и он их стоит, мне понравился. Такой эффект погружения, как будто снова на Афоне побывал. Фильм напоминает о той необходимой части христианской жизни, о которой легко забыть в крупных городах современной цивилизации - труд ради Господа, понуждение и преодоление себя, самопожертвование и простое доверие Богу.
Признаться, последнее мое посещение Афона оставило неоднозначные впечатления, а последующая история с ПЦУ и соучастием некоторых афонских монастырей в этом беззаконии Константинополя вызвало немалое разочарование в современном греческом афонском монашестве. Особо показателен был случай с игуменом Ефремом. Но обсуждаемый фильм напомнил, что ещё есть на Афоне то, ради чего устремлялись туда наши предки - подлинная жизнь во Христе. Фильм оживляет душу и заставляет по-новому взглянуть на свою духовную жизнь.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.