Це реальні постраждалі люди. І крити тут опонентам нема чим
На съезде. Фото: СПЖ
Вчора в нас в Лаврі пройшов З'їзд представників парафій захоплених храмів УПЦ. Приїхали реальні люди, громадяни України, в яких захопили храми. Це не «тітушки», не «москалі», не «ображені», як їх вже встиг назвати "Главком" (сайт). Це не ті люди, яких "нібито вигнали", як в лапках про них цинічно пише РІСУ (сайт, який контролюється греко-католиками), а це ті люди, яких реально вигнали з їхніх храмів. Це реальні люди. І насправді, таких людей по всій Україні є багато. Адже приїхали лише по декілька представників від парафії.
Відкрию секрет: з багатьох парафій хотіли їхати набагато більше людей, але були певні обмеження.
Чому так негативно окремі ЗМІ написали про З'їзд? Тому, що це реальні постраждалі люди. І крити тут опонентам нема чим. Хіба лише наклепи писати, чим ті ЗМІ і займаються.
Але така негативна кампанія в тих ЗМІ свідчить про одну важливу річ: вони нас бояться. Бояться активності УПЦ. Бояться демонстрації фактів утисків вірних УПЦ, тому що це руйнує їхню інфо-картинку та їхню брехливу ідеологію про добровільні переходи в "ПЦУ". Бояться кількості людей, які є в УПЦ.
Саме тому й пишуть такі наклепи, та інший інформаційний непотріб.
Люди на З'їзді виговорилися. Люди почули і побачили один одного, вони зрозуміли, що вони не одні, що наших людей багато. Мені розповідав один священик з Тернопільщини: "Мої люди, як почули розповідь вірян з іншої парафії про те, що та громада вже 5 років молиться на вулиці, то сказали: то в нас ще все - слава Богу, бо ми лише півроку під відкритим небом молилися, поки не побудували храм". Люди побачили чужий біль, і зрозуміли, що в них у порівнянні з цим, ще все слава Богу.
Люди відчули, що вони не самі, що вони комусь потрібні, що про них знають і про них думають і їм допомагають. Люди отримали заряд натхнення. І напевне, це саме головне.
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.