Ця історія ілюструє вчення Церкви про загробне життя
Родительская суббота. Фото: Православие.ру
Цю історію, яка сталася декілька місяців тому, розповів мені мій знайомий священик про свого прихожанина, якого я також особисто знаю.
Цей прихожанин захворів на коронавірус, попав в лікарню і пережив клінічну смерть. І ось як він розповідає про свій пережитий досвід:
«Бачу, що лежу в палаті. Розумію, що я віруюча церковна людина і хочу помолитися, але не можу згадати жодної молитви. Мене починає брати тривога. Усвідомлюю, що знаю напам'ять самі прості молитви, («Отче наш», «Богородице Діво»), але я не можу їх згадати. Мене охоплює страх. Думаю, є ж сама проста й коротка молитва («Господи помилуй!»). Не можу і її згадати. І мене охоплює паніка. Повертаю голову і бачу стоїть в палаті мій духівник - отець N., і молиться за мене. І тут я заспокоївся, мені стало легше».
Ця історія важлива тим, що вона ілюструє вчення Церкви про загробне життя. Згідно з вченням Православної Церкви, люди, що помирають, вже не можуть за себе молитися. Вони вже не можуть нічого для себе зробити, нічим собі допомогти. Тільки ми, які живемо на землі, в цьому житті можемо допомогти молитвою нашим ближнім. Завтра, 6 березня, м’ясопусна поминальна батьківська субота. Підіть в храми і помоліться за ваших близьких, які за себе помолиться вже не можуть.
P. S. Спочатку я назвав цей короткий текст «Історія на завтра», маючи на увазі завтрашній поминальний день. Але перед публікацією тексту зрозумів, що це історія на "завтра" для кожного з нас. Бо ніхто з нас не уникне свого «завтра» і того досвіду, який описаний вище. А тому, поки ми живемо ще сьогодні, і можемо зробити користь для своєї душі і душ наших померлих близьких, то давайте не будемо про це забувати.
Читайте також
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.