Господь забирает к себе в лучшую минуту
Она говорила:
- Ну, как же так, Илюша? Ведь только жизнь наладилась. Он ведь как пил, как пил. Страшно пил. Никаких сил уже не было. И тут я ему говорю: "Николай, давай так. Давай ты или закончишь, или все." И он перестал. Пил до меня, со мной пил. А тут говорит, все. Новую жизнь надо начинать. И перестал. И такой стал добрый. Такой ласковый. Нормальный. По дому все делает, все мастерит. Не ссорились ни разу, не ругались. Жизнь какая хорошая пошла.
И вдруг через полгода у него рак. Еще три месяца и вот - хороним. Как же так, Илюша? Как же так? Где же Бог, Илюша? Где же Бог?
Это мы с ней говорили, когда ехали в морг. Потом из морга в церковь отпевать ехали. Она все опять меня спрашивала:
- Как же так? Где же Бог?
А потом приехали в церковь. Такой сельский храмик.
Занесли гроб, поставили.
Вышел батюшка. Простой такой, косноязычный немного. Мы первый раз его видели. Он первый раз нас видел. Он прежде чем отпевать решил сказать слово. Он сказал:
- Вы вот сейчас плачете. Это правильно. Плачьте. Но не плачьте так безутешно. Господь забирает у нас самых дорогих, самых близких. Но очень часто он забирает в нужную минуту
мы должны верить, что в самую нужную, в самую прекрасную для них минуту. Не тогда, когда человек злой, а мы часто бываем злыми. А когда человек добрый. Не когда человек проклинал. А когда благодарил. Не когда сердился. А когда мирился. Не когда пил. А когда завязал. В лучшую минуту забирает Господь. В лучшую минуту. И в этом великая милость Божия к нам. А теперь давайте помолимся.
Он взял кадило, раздул его, откашлялся и запел:
- Блажени непорочнии в путь, ходящии в законе Господни...
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.