СПЖ блокують: що далі?

Влада намагається змусити мовчати СПЖ. Фото: СПЖ

Сайт Спілки православних журналістів активно блокується за завданням СБУ. Нас внесли до «чорного списку» у Водафоні, Лайфі, Ланеті та у інших провайдерів.

16 грудня 2023 року Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України опублікувала розпорядження, згідно з яким в Україні має бути заблокована низка ресурсів, у тому числі – сайт Спілки православних журналістів. Зроблено це після звернення Служби безпеки України. По суті, найбільшому православному ресурсу країни, котрий обстоює інтереси Української Православної Церкви, силовики затикають рота. Але чому?

21 грудня народний депутат Артем Дмитрук надіслав депутатське звернення щодо СПЖ на ім'я голови СБУ В. Малюка, в якому зазначив, що журналісти ресурсу «попри погрози та переслідування окремих радикальних організацій багато років всіляко відстоюють Українську Православну Церкву, парафіянами якої є не менше 6 мільйонів українців».

А.Дмитрук справедливо пише, що в документі Держспецзв'язку щодо блокування СПЖ абсолютно не зазначено «на підставі чого було видано дане розпорядження і з якою метою». У зв'язку з цим нардеп попросив Малюка надати інформацію про причини розпорядження від 16.12.2023 № 910/1771 про блокування ресурсу. Простіше кажучи – яким чином СПЖ загрожує безпеці України, що сайтом зайнялася СБУ?

У листі у відповідь за підписом заступника голови СБУ Сергія Андрущенка Артему Дмитруку жодних конкретних фактів не надали. Андрущенко заявив, що СБУ «в рамках покладених завдань» здійснює моніторинг ЗМІ «з метою виявлення загроз нацбезпеці України в інформаційній сфері, а також протидії проведенню проти України спеціальних інформаційних операцій, спрямованих на підрив конституційного ладу, порушення суверенітету та територіальної цілісності України, загострення суспільно -політичної та соціально-економічної ситуації».

«За результатами такої діяльності та за наявності підстав, передбачених законодавством, СБУ вживає відповідних заходів відповідно до нормативно-правових актів», – відповів Андрущенко Артему Дмитруку, додавши, що «окремими законодавчими актами встановлено заборону на поширення відомостей, отриманих під час такої діяльності».

Тобто в СБУ Дмитруку просто перерахували «покладені завдання», якими за своїм профілем займаються силовики в інформаційній сфері, принагідно «засекретивши», чим саме «провинилися» в СПЖ. Прямо як у старому мультфільмі про листоношу Печкіна, який приніс посилку, «тільки я вам її не віддам, тому що у вас документів немає».

Адже в таких випадках СБУ абсолютно конкретно називає правопорушення, які допустили представники того чи іншого ЗМІ.

Наприклад, при забороні телеканалу «Ньюсван», СБУ у листі до Нацради з питань теле- та радіомовлення пише, що в ефірах каналу «систематично використовуються кліше російської пропаганди», які «інспірують деструктивні настрої в українському суспільстві». І все супроводжується прикладами, коли і на яких ефірах це відбувалося.

Як бачимо, тут немає вказівок на «заборону відомостей» щодо роботи СБУ щодо «Ньюсвану» – все гранично ясно і конкретно.

Чому ж такого немає із СПЖ? Чому народному депутату не сказали – у чому наш ресурс порушив закон чи погрожував національній безпеці країни? Здається, відповідь очевидна – не порушував і не загрожував. Просто СБУ зараз найактивніше задіяна у тиску на УПЦ та підтримці ПЦУ, а Спілка православних журналістів цю діяльність силовиків висвітлює. І часто це висвітлення ставить СБУ в незручне становище.

І прикладів тому – безліч.

Наприклад, можна згадати публікації СПЖ про підкинуті СБУ листівки під час обшуків у Корецькому монастирі УПЦ чи інших храмів Рівненської єпархії; поширення відео про підкинуті СБУ матеріали під час обшуків у митрополита Іонафана; висвітлення непривабливих фактів щодо примусу архієреїв УПЦ до переходів до ПЦУ, аналітика, де демонструвалася робота СБУ в медійній агіткампанії влади проти УПЦ та інше.

Наш ресурс не веде жодної протизаконної діяльності, відкрито нас звинуватити нема в чому. Але СПЖ стала для влади дуже незручною. Тому зараз їй по-тихому затикають рот.

Хочеться звернути увагу на ще один важливий момент. СПЖ – єдиний ресурс в Україні (і не лише), який послідовно та аргументовано критикує священноначалля РПЦ за підтримку війни РФ в Україні. За це наші недоброзичливці з півночі охрестили СПЖ «агентами СБУ», а також безхребетними конформістами, котрі «лижуть чобіт влади».

Здавалося б, силовики, які оголошують у розшук Патріарха та ієрархів РПЦ, цих «агентів» мають пестити, плекати і всіляко опікуватися ними. Але у наших відносинах із СБУ за час роботи СПЖ з 2015 року не змінилося нічого. Раніше у наших журналістів СБУ проводила обшуки, «Миротворець» публікував їхні особисті дані, наразі силовики блокують наш сайт.

Не змінилося нічого в СПЖ і щодо війни. Ми прагнули миру в 2015 році, робимо це і зараз. Просто тому, що до того закликає нас Євангеліє, того навчає Христос.

Зараз все більше і більше провайдерів включають нас до «чорного списку», але спроби заблокувати нас ні до чого не приведуть. За 9 років роботи у СПЖ з'явилося багато читачів у всьому світі, які нам довіряють. І ми дуже цінуємо цю довіру, а тому продовжимо роботу.

Правоохоронна машина України має ресурси і сили закривати неугодні сайти. Але немає розуміння, що інформація – вона як повітря, проникає всюди. Можна перекрити повітря одній людині, або навіть цілій множині. Але не можна боротися із повітрям.

Залишайтеся з нами!

Читайте також

«Спаситель – не слабак»: про нову христологію від ПЦУ

«Священник» ПЦУ Роман Грищук озвучив абсолютно новий погляд на Христа – не той, до якого всі звикли. Але ця нова «христологія» щось нагадує. Що саме?

«Престольне свято зі Святішим»

Коли надприродне ставиться на службу кон'юнктурі.

Як правда про УПЦ проривається назовні в США і хто цьому перешкоджає

Зустрічі православного духовенства США з конгресменами з питання гонінь на УПЦ викликали сильний переполох серед лобістів Зеленського та ПЦУ. Що все це означає?

Апеляція на Фанар: гарантія справедливості чи заохочення несправедливості

«Справа Тихіка» показує, що апеляція обертається проти самої себе, коли з гаранта справедливості стає інструментом її порушення.

Справи митрополита Арсенія та Міндича: чому таке різне ставлення суддів?

Коли корупціонери отримують можливість вийти під заставу, а єпископ сидить у СІЗО, у світі повинні б задати питання: для кого в Україні реально працює закон?

Санкції по-Зеленськи: «справа Міндіча» проти «справи СПЖ»

10 років санкцій журналістам за критику влади і 3 роки корупціонерам за крадіжку мільйонів. Історія про те, кого і як карають у сучасній Україні.