Для тих, хто вважає, що їм нема чого сказати на сповіді
Старец Філофей (Зервакос). Фото: hristospanagia.gr
Я не люблю Бога всією душею моєю...
Не молюся з увагою, благоговінням і розчуленням серця...
Під час богослужінь, всенічної і навіть під час Божественної літургії і в страшний час звершення таїн я стою в храмі без страху Божого, без благоговіння і уваги.
Часто я затримуюся розумом на неналежних предметах і входжу в бесіду з поганими, нечистими і хульними помислами в цей страшний час Божественної літургії і під час інших служб.
У мене немає глибокого, щирого, діяльного каяття, ні скорботи про гріхи моїх, ні сліз.
Я не визнаю з жалем сердечним і з цілковитим усвідомленням того, що, стоячи під час сповіді перед своїм духовним отцем, я стою перед Самим Вседержителем Богом і Йому Самому сповідую свої гріхи.
Я приступаю до таїнства святого Причастя негідно, без належної підготовки, з холодним серцем...
Я не люблю свого ближнього як самого себе...
У мене немає справжньої любові і належної поваги до мого духовного отця...
Не маю стриманісті, терпіння, лагідності, смирення: грішу засудженням, лихослів'ям, брехнею, багатослівністю, жартами неподібними, сміхотворством, обуренням, гнівом, злопам'ятством, злобою...
Грішу обжерливістю, багатоядінням, ласощами, таємноядінням.
Грішу усіма моїми почуттями, зором, слухом, смаком, нюхом, дотиком.
Грішу словом і ділом, волею і неволею, і несвідомо, розумом і серцем.
Від недбальства та лінощів не утримую себе від побажань поганих і нечистих.
Грішу гордістю, пихою, догоджанням.
Грішу самолюбством, грошолюбством, багатостяжянням.
Не зберігаю своє серце від усього лукавого і суєтного, що перешкоджає спілкуванню з Богом.
Не відганяю з належною поспішністю кепські, нечисті, хульні, горді помисли.
Грішу ревнощами і заздрістю, запальністю, гнівом, бажанням помсти.
Я ледачий і недбайливий до виконання своїх обов'язків і до молитви.
У всіх цих гріхах, які я сповідав перед Богом і перед тобою, отче мій духовний, і в незліченних інших моїх гріхах, скоєних мною і не висповіданих по забуттю або через незнання, каюсь і прошу у Бога прощення. Прости мене і ти, отець мій духовний, і признач мені молитовне правило, відповідне звершеним мною гріхів.
Архімандрит Філофей (Зервакос), ігумен Лонговардського монастиря на о. Парос († 1980)
Читайте також
Громила, який став адептом любові до ворогів
Преподобний Силуан Афонський гнув залізо, пив горілку і одним ударом кулака мало не вбив людину. Зрештою він став святим.
Полуденний біс – давня назва апатії та туги
Смуток без причини – не новина для християн. Аскети півтори тисячі років тому дали цьому ворогу ім'я і описали всі його хитрощі.
Зцілення від душевної нудоти
Ми іноді плутаємо пошук євангельської правди з бажанням розквитатися з кривдником. У Нагірній проповіді Христос пропонує людині ковток живої води, що повертає життя.
Пастка лжепатріотизму і духовна мужність в епоху гонінь
Справжня любов до Батьківщини починається з перемоги над власними пристрастями. Погляд православного клірика на вірність Богу, хитрощі політиків і спокуси кар'єри.
Святий з нестерпним характером
Блаженний Ієронім Стридонський сварився з друзями, ображав опонентів і зривався на всіх – і цей нестерпний книжник дав Заходу Біблію, яку читали тисячу років.