Наскільки Македонська Церква є близькою до визнання ПЦУ?

Македонська Церква поки не поспішає визнавати ПЦУ та Сергія Думенка. Фото: СПЖ

З перших днів відновлення спілкування Македонської Церкви з Константинопольським патріархатом, а потім після отримання автокефалії від Сербської Православної Церкви, македонці чітко і послідовно заявляли про своє неприйняття ПЦУ. Причому робили це не лише в особистих виступах чи бесідах, але й на синодальному рівні. Але зараз здається, що риторика змінюється. Що ж відбувається?

Позиція МПЦ щодо ПЦУ

21 березня 2023 року Думенко надіслав Предстоятелю Македонської Церкви Архієпископу Стефану листа, в якому висловив бажання про «співпричастя». Майже одразу, а саме 28 березня 2023 року, Священний Синод Македонської Православної Церкви на своєму черговому засіданні відповів Думенку, що відмовляється співслужити з «ієрархією» ПЦУ до остаточного врегулювання проблеми її статусу на рівні всього світового Православ'я. Підкреслимо останні слова – «на рівні світового Православ'я», а не лише на рівні виключно Македонської Церкви. Один із найавторитетніших церковних ресурсів Північної Македонії прокоментував цю відмову нагадуванням про почорніння хрестів на куполах Києво-Печерської лаври після того, як туди прийшли представники ПЦУ.

У той же час, отримавши від Патріарха Сербського Порфирія документ про автокефалію, Архієпископ Стефан заявив, що Македонська Церква «смиренно чекає» Томос від Фанара, який цей самий Томос видавати не поспішає, обмежившись на даний момент лише документом про відновлення євхаристичної єдності.

Чому Фанар не дає Томос МПЦ?

Відповідь на запитання, чому Фанар «не поспішає» з Томосом для македонців, 9 лютого 2024 року дав митрополит Дебар-Кічевський Тимофій, який заявив, що фанаріоти наполягають на визнанні ПЦУ, з чим Македонська Церква погодитися не може. За його словами, «є деякі питання, які з канонічної точки зору ми не можемо прийняти в даний момент, а вони наполягають на тому, що, на нашу думку і за канонами, неприпустимо».

Владика наголосив, що «ПЦУ – неканонічна церква», а її ієрархи «були висвячені без благодаті». Митрополит Тимофій підкреслив, що саме позиція Македонської Церкви щодо невизнання ПЦУ «є основною причиною затримки отримання Томоса, і на даний момент переговори (з Константинопольським патріархатом – Ред.) та візити перебувають у стані стагнації».

Слова владики Тимофія підтвердилися інформацією одного з грецьких ресурсів, що Фанар дуже незадоволений «позицією скопських первосвященників» щодо ПЦУ «і в обставинах, що склалися, не має наміру робити жодних дій» у питанні надання Македонській Церкві Томоса про автокефалію.

Греки підкреслили – «все вказує на те, що позиція Охридської архієпископії (тобто Македонської Церкви, – Ред.) спрямована на підтримку російсько-сербських планів щодо нового способу надання автокефалії в обхід Константинополя та практики, з якої вийшли всі автокефальні Церкви, крім, звичайно, Стародавніх Патріархатів та Кіпрської Архієпископії».

Більш того, близьке до Фанару грецьке ЗМІ натякнуло, що «позиція щодо ПЦУ» Македонської Церкви «буде дуже залежати від результатів виборів у країні». Інакше кажучи, вектор державної політики (спрямований або у бік підтримки РФ, або на Захід) безпосередньо вплине на визнання чи невизнання Думенка.

Тиск на МПЦ із боку влади

І знову ж таки, вважати, що слова грецьких журналістів, які посилаються на якихось «людей, що добре знають ситуацію в Македонії» – це лише чутки, не можна. Тому що чинна влада країни посилено демонструє своє ставлення до «церковного питання».

Наприклад, слідом за болгарами влада Північної Македонії заборонила в'їзд у країну архімандриту Вассіану (Змеєву), звинувативши його та ще трьох російських дипломатів у «діях, які порушують Віденську конвенцію про дипломатичні відносини». Що це за дії – ми не знаємо.

Проте знаємо, що отець Вассіан був частим гостем у Македонії. Саме його впливу місцеві націоналістично-налаштовані ЗМІ приписують небажання ієрархів країни визнавати ПЦУ. Нібито рішення Синоду Македонської Церкви про відмову у співслужінні Думенка – це робота архімандрита Вассіана.

При цьому численні візити прем'єр-міністра країни на Фанар, дуже активна робота самих фанаріотів із владою Македонії, а також вплив Держдепу в цьому питанні, про що ми писали раніше, чомусь не враховуються.

МПЦ та РПЦ – чи є «зв'язок»?

Потрібно розуміти, що в Македонії є достатня кількість політиків, які хочуть вивести Церкву країни «з орбіти впливу» Сербської Церкви. Вони впевнені, що надто тісні контакти із сербами не лише шкодять інтересам західноорієнтованих політиків, а й вказують на зв'язки з РПЦ. У цьому контексті і влада, і ЗМІ максимально скандалізують усе, що хоча б опосередковано вказує на наявність цих зв'язків – навіть якщо йдеться про виключно духовні речі. Наприклад, страшне невдоволення викликало спільне служіння македонських архієреїв із митрополитом РПЦ Іларіоном (Алфєєвим) на річниці інтронізації Патріарха Порфирія.

У македонських ЗМІ вважають, що зараз «вся енергія Руської Церкви спрямована на те, щоб не допустити видачі Вселенським патріархатом Томоса про автокефалію Македонській Церкві та перетворення Її на церкву-сателіт РПЦ». Будь-яка заява, що в ситуації з ПЦУ правда – на боці канонів, а не Фанара, відразу перетворюється на звинувачення у симпатіях до Росії, що, по суті, припиняє навіть можливість діалогу на цю тему.

Саме бажанням хоч якось контролювати цей процес можна пояснити рішення МПЦ, що всі архієреї мають повідомляти Синод про співслужіння з представниками інших Помісних Церков як у самій Македонії, так і під час богослужінь за кордоном. По-перше, синодали не повинні дізнаватися про це із ЗМІ. По-друге, з'явиться можливість порекомендувати ієрархам «не давати привід тим, хто шукає приводу», тобто не провокувати і так сильно збуджену громадськість своєю участю в спільних богослужіннях з єпископами РПЦ.

Комісія МПЦ щодо ПЦУ: навіщо?

При цьому влада Македонії не соромиться і робить все, щоб продавити питання визнання ПЦУ. Більше того, обробляють македонських ієрархів не лише свої чиновники, а й чужі.

Так, під час недавнього візиту Архієпископа Стефана до Риму, йому влаштували зустріч із послом України у Ватикані Андрієм Юрашем – одним із головних лобістів та ідеологів ПЦУ. Більше того, як пишуть у македонських ЗМІ, Юраш «був гостем на всіх важливих громадських заходах МПЦ, у тому числі на молебні біля труни святителя Кирила, що є винятковою шаною по відношенню до Македонії та МПЦ».

Про що говорили Юраш та Архієпископ Стефан, ми можемо зрозуміти із запису македонського журналіста Андрія Богдановського: «Як пройшла розмова між Архієпископом Стефаном та послом України у Ватикані Юрашем, який є великим прихильником ПЦУ? Стефан передав Юрашу, що для МПЦ ПЦУ є неканонічною церквою, і що він буде чекати, доки РПЦ спочатку визнає ПЦУ Епіфанія, щоб МПЦ простягла руку ПЦУ».

І ось, буквально наступного дня після повернення Архієпископа Стефана в Скоп'є, проходить Священний Синод Македонської Церкви, який вирішив створити комісію з питання визнання ПЦУ. Це рішення, здається, суперечить тому, що було прийнято роком раніше – не співслужити з Думенком доти, доки його не визнає світове Православ'я.

Тоді що воно може означати? Зазначимо, що створення комісії ще не означає перегляд позиції. Наприклад, Болгарська Церква створила подібну комісію ще у 2019 році, й досі жодних рішень щодо визнання ПЦУ не винесла. Думаємо, що й у випадку з комісією Македонської Церкви чекати на негайні результати не доводиться.

Водночас не можна скидати з рахунків той факт, що на Македонську Церкву чиниться колосальний тиск з «українського питання» – і з боку влади (читай – Держдепу), і з боку націоналістично-налаштованої громадськості, й Фанара. У цій ситуації встояти дуже важко. Але з огляду на позицію самого Архієпископа Стефана, а також позицію переважної більшості македонських архієреїв, ми сподіваємося, що неканонічного рішення про визнання ПЦУ не відбудеться.

Читайте також