Про час, який скорочується, коронавірус і преп. Амфілохія Почаївського

Митрополит Володимир (Мороз). Фото: диякон Сергій Герук

Почаївська лавра в останні роки особливо часто згадується в новинах. Це й не дивно: навколо Лаври нині відбувається безліч подій. Але сьогодні в нашій в бесіді з митрополитом Володимиром (Морозом) ми не будемо торкатися політики. Зрештою, нам і без політичних питань є що обговорити. Тим більше, що якось сама собою наша розмова почалася не зовсім звичайно...

Про час

– Владико, люди навколо все частіше скаржаться, що дні стають все коротшими, а роки летять все стрімкіше. Невже й насправді час скорочується?

– Кількість годин у добі і хвилин в годинах, звичайно ж, не змінилася, але кожен з нас відчуває, що час пролітає швидше, ніж зазвичай. Людина спить 7-8 годин, як звикла. А втома залишається.

В кінці минулого року після зборів вікарних архієреїв і єпархіального духовенства з Блаженнішим митрополитом Онуфрієм зайшла розмова на цю ж тему, і наш Предстоятель навів такий приклад: афонські монахи, які десятиліттями і століттями регулюють кількість оливкової олії, щодня поповнюючи численні лампади, помітили, що добова норма приготовленого для лампад масла в амфорах (а цей обсяг завжди однаковий), повністю не витрачається останнім часом. Для людей світських це, може, і не зрозуміло, і нез’ясовно. Але ми пам’ятаємо слова Спасителя, якими Він характеризував час перед своїм Другим Пришестям: «І якби не скоротилися ті дні, не спаслася б ніяка людина; але через вибраних скоротяться ті дні» (Мф. 24:22).

Нам, звичайно, можуть заперечити, що це не так. Адже сонце, як і раніше, сходить і заходить, і земля не стала крутитися швидше. Але віруючі люди знають – все в руках Божих: і земля, і планети, і сонце. Він править світом, а не людина, зі своїми фізичними вимірами. Господь «рече і создашася», вчить Писання. Інша справа, що нам в повній мірі ніколи цього не збагнути. Все у волі Творця. І якщо Він через Святе Євангеліє каже, що так воно буде, то у нас немає ніякого сумніву, що всі слова Спасителя здійсняться в точності, як вже справдилися і виконуються нині.

Про коронавірус

– Візьмемо, наприклад, нинішню проблему з коронавірусом, – продовжив розмову митрополит. – Лікарі відзначають, що небезпеки зараження піддані найбільше люди з ослабленим імунітетом. Що таке імунітет? Це біологічна система захисту організму від інфекцій. Тільки здоровий спосіб життя, правильний режим дня, правильний режим сну, фізична активність, свіже повітря можуть змінити стан нашого здоров’я. Але людство усюди прагне до комфорту, до мінімальних енерговитрат: спати в теплі, їсти вдосталь, пересуватися виключно на особистому транспорті.

Дійшло до того, я бачив на власні очі за кордоном, як люди за два квартали від свого будинку їдуть в магазин за хлібом на своїй машині, їм і в голову не приходить, що можна прогулятися пішки. Нині тільки й розмов про те, як скинути зайву вагу, як обмежити споживання калорій, а ходити пішки вже відвикли.

Кругом тільки і розмов про тренажерні зали і всілякі дієти, фітнес і стадіони. А чому? Тому, що людина не трудиться фізично і не обмежує себе в харчуванні. Подивіться, скільки людей загинуло в Європі і особливо в США від цієї моторошної пошесті? Уже статистика дає мільйонні цифри.

І знову слова Євангелія: «і голод, мор та землетруси настануть місцями», «бо статись належить тому, але це ще не кінець» (Мф. 24, 7). Безумовно, в усі часи були епідемії, були «мор та голод», але в ті часи людство не мало таких медичних технологій, ліків, які маємо сьогодні з комп’ютерною діагностикою і високотехнологічними лабораторіями. А що в результаті: скільки людей пішло з життя? Адже це справжня катастрофа.

Господь не випадково попустив те, що людина заслуговує своїм способом життя, своєю моральністю і мораллю, не кажучи вже про виконання Заповідей Господніх, простих релігійних норм.

– І як реагувати віруючим людям, християнам на ці сигнали часу? Адже якщо час, як ви помітили, має тенденцію до скорочення, його потрібно особливо берегти, вміти особливо ретельно використовувати за призначенням?

– Безумовно. Господь нас попереджає: економ час, людина, використовуй його, в першу чергу, для духовних справ, для порятунку своєї безсмертної душі. Тому, що все пройде, як каже Еклезіаст, і нічого немає нового під сонцем. Але якщо ми запитаємо у людей нецерковних: що найголовніше в житті? Вони вкажуть на матеріальні блага, на речі, якими прагнуть оточити і наповнити своє життя. Як і раніше в ціні срібло і злато, діаманти і коштовності. А віруюча людина вам відповість, що найдорожче в житті – це час. Час життя даний нам в першу чергу не для того, щоб, як прийнято говорити: «виростити дітей, посадити дерево, побудувати будинок», але, перш за все, для того, щоб приготувати свою душу до Царства Небесного, до Вічності.

Господь нас попереджає: економ час, людина, використовуй його, в першу чергу, для духовних справ, для порятунку своєї безсмертної душі. Тому, що все пройде, як каже Еклезіаст, і нічого немає нового під сонцем.

А світлої пам’яті Блаженніший митрополит Володимир говорив: «Поспішайте творити добро, бо завтра вже буде пізно». А про віру говорив так: «Віра Христова – це вікно християнина, це його серце, розум і почуття... Віра освітлює наш шлях, відкриває таємниці буття і всього того, що трапляється з нами і навколо нас».

І процитую його головну думку про час, який потрібно берегти:

«Мало діяти правильно. Необхідно розпізнати час, коли діяти. Ми не можемо сісти в човен, який вже проплив повз нас, або в той, який ще не приплив до нас. Знати, як вчинити, – половина справи, друга половина – знати час, коли діяти. Для всіх справ в світі є призначений час. Але найчастіше люди втрачають його...»

Я б рекомендував кожній людині віруючій і невіруючій виписати цю цитату і прикріпити її десь у спальні, щоб, прокинувшись вранці, нагадувати собі про правильне ставлення до кожного дарованого нам Богом дня.

Ось, подивіться, минули вже 20 років нового століття, як вони швидко пройшли! Або минулий 2020 й рік. Всі ми були вражені, коли на його початку світ накрила хвиля цього страшного вірусу Ковід-19. І, ось, минає рік, весь світ зайнятий цією проблемою, всі про це пишуть і говорять, люди перебувають у постійній тривозі. Але, озирнувшись назад, на початок пандемії, відчуття, ніби розпочалася вона вчора.

А як ми прожили цей рік? Каялися чи зверталися до Бога, чи переглядали своє життя? Політичні експерти кажуть, що пандемія вплинула на майбутнє перевлаштування світу. Але ж ми знаємо, що всі світові катаклізми, всі політичні реформи і меморандуми з узаконенням аморальних норм зайвий раз свідчать про останні часи, про які Христос сказав «вже близько, при дверях» (Мк. 13, 30-31).

Про преподобного Амфілохія

– Владика, 1 січня цього року виповнилося 50 років з дня смерті преподобного Амфілохія Почаївського. Безліч людей старшого покоління пам’ятають блаженного старця і чудотворця, серед них є люди, яких він в дитячому віці вилікував від смертельних хвороб. Але ж і він тоді, в 1960-х, за часів хрущовських гонінь, попереджав про часи, які ми переживаємо сьогодні?

– Так це правда. Більш того, скажу, що все, що відбувається нині в наш час, має свій сенс. І наше спілкування з вами і з читачами «СПЖ» також. Тому, що весь 2021 рік ювілейний: пройшло 50 років, півстоліття, з дня блаженної кончини преподобного Амфілохія Почаївського Чудотворця. Він наш сучасник, сучасник наших батьків, і на богослужіннях в дні святкування паммяті цього святого, безумовно, присутні люди, які знали його за життя.

Все це говорить про те, що Господь не залишає нашу землю без покровителів, що за часів особливо важких, якими були часи гонінь 1960-х, були нові угодники Божі, сповідники, цілителі і чудотворці. За минулі 30 років після розпаду Союзу наша Церква канонізувала сотні новопрославлених святих, які жили і творили подвиги віри в недавньому ХХ-му столітті. І до них підносяться наші молитви, в тому числі і до преподобного Амфілохія Почаївського.

– У день пам’яті і 50-річчя з дня блаженної кончини преподобного, незважаючи на коронавірус, в Почаїв попрямували паломники...

– 

Милість Божа проявляється в усі часи, в Старому Заповіті через пророків, в Новий час через пришестя у світ Сина Божого, через Його преславне Різдво, через проповідь святих апостолів і їхніх послідовників. І серед них – преподобний Амфілохій Почаївський, наш сучасник. Через цю людину, яка трудилася тут, в Почаївській лаврі, Господь звершував безліч милостей Своїх, безліч чудес.

Ще до війни ця територія перебувала під польською владою, і корінним жителям, українцям, неможливо було отримати медичну допомогу через неймовірну дорожнечу медичних послуг та медикаментів. А преподобний в той час проживав у будиночку з послушником на монастирському кладовищі, внизу гори Почаївської, на Липовій вулиці. Так ось, вся ця вулиця була заставлена підводами з людьми, які їхали до преподобного за медичною допомогою. І він приймав у день величезну кількість людей, і завжди ставив абсолютно точний діагноз.

Ті, кому вдавалося потім звернутися до лікарів, заплативши пристойну суму, переконувалися: преподобний старець абсолютно точно діагностував хворого і зцілював людей, попереджаючи, щоб вони каялися і не грішили. Коли ж ті нехтували настановами блаженного, хвороба поновлювалася.

– Про це і в його житії розповідається, преподобний був чудовим діагностом?

– Коли до нього привозили людей з пошкодженими руками або ногами, він без всякого рентгена вказував, де місце перелому: брав ручку і проводив лінію. А коли люди, сумніваючись в точності, йшли робити знімок, прокреслена ручкою лінія виявлялася точним місцем перелому. Але дивився він на людей завжди з духовної точки зору, не тільки як цілитель, лікар і костоправ. Деяким він відмовляв в лікуванні.

До нас в храм ходила одна раба Божа, не знаю, може її вже і в живих немає. Вона була інвалідом. І преподобний сказав їй, вона сама про це розповідала: «Воля Божа в тому, щоб ти до кінця життя залишалася калікою, і тебе будуть возити на візку. Так ти успадкуєш порятунок душі». А жінка ця, коли була дівчинкою, каталася з однокласниками з гірки. Хлопчисько, який їхав за нею, штовхнув її в спину і вона впала, пошкодивши хребет. Коли батьки привезли її до преподобного, він сказав: «Не возите її нікуди по лікарях. Ніхто не зможе їй допомогти. Така воля Божа про неї, вона повинна залишитися хворою калікою на все життя, але вимолить весь ваш рід».

Тисячам пацієнтів допомагав, а дівчинці прозорливо передбачив такий хрест.

Ще був випадок, коли Амфілохій вилікував сина першого секретаря Тернопільського обкому партії. У той час преподобний змушений був переховуватися від влади і проживав в селі Іловиця у свого племінника, в Шумському районі. На знак подяки за зцілення сина партійний лідер виділив цілий автобус, щоб перевезти всіх бажаючих потрапити на прийом до преподобного в Іловицю. Ось як іноді атеїсти реагували на чудеса, творені преподобним!

Колишній настоятель і ключар Володимир-Волинського собору, протоієрей Ярослав Антонюк, вже покійний у Господі, особисто розповідав мені, як у сонному баченні до нього явився преподобний і зцілив захворювання щитовидної залози і раку горла, видаливши йому якісь нарости. Прокинувшись, настоятель відчув себе абсолютно здоровим.

Втративши голос, він не міг служити, а тільки молився і читав поминальні записки. Дізнавшись, що є такий лікар-монах, який зцілює людей, він поїхав до старця в світському одязі, до того ж голений (не носив бороди). І ось стоїть він у костюмі з краваткою в натовпі, очікує прийому. Отець Амфілохій, побачивши його, покликав до себе зі словами:

– Батюшка, йди сюди, облачайся, будемо служити молебень.

– Та як же, батюшка, я без голосу, – прошепотів о. Ярослав.

– Нічого, служи!

Той абияк почав служити, сам про себе думаючи: «Та який він святий!»

Повернувшись додому, вирішив, що буде вмирати, і став готуватися до смерті, коли уві сні йому являється преподобний зі словами: «Відкривай рот!», – і пальцями вириває якийсь наріст. На наступний день після того, що сталося, хворий батюшка приходить в храм і зустрічає жінку-лікаря, у якій до цього спостерігався. Отець Ярослав каже їй пошепки, мовляв, щось у мене в горлі дере, і просить подивитися. Обстеживши свого колишнього пацієнта, лікар здивовано каже: «Послухайте, враження таке, ніби вас хтось прооперував, якісь рубці видно».

В той день в храмі служили акафіст «Похвала Божої Матері», і отець Ярослав прокашлявшись, заговорив. Через деякий час після лікування він знову обстежувався у лікарів в Москві, коли заочно навчався в Духовній Академії при Свято-Троїцькій Сергієвій лаврі, лікарі констатували, що пухлина зникла. Після цього він служив ще років 30-40. Я не раз спілкувався з ним, коли він служив у нас в Почаєві на свята. Його син теж священик, несе послух десь за кордоном.

І прикладів чудесної допомоги преп. Амфілохія «несть числа». І сьогодні він клопочеться про кожного, хто з вірою звертається до нього. Ми знаємо також, що він, як і преподобний Іов Почаївський, є захисником нашої обителі, святої лаври. Нехай за молитвами наших преподобних Господь пошле допомогу в дні Великого посту всім читачам вашого порталу.

*   *   *

Наша бесіда підійшла до кінця. Владику намісника чекали поточні справи, до того ж в приймальні чекало кілька братів.

– Благословіть приїхати в Лавру ближче до Великодня.

– Бог благословить! – і митрополит енергійно осінив мене хресним знаменням.

Читайте також