Поднимем поникшие ветви! И станем праздновать!
Вход Господень в Иерусалим
Друзья, Вход Господень в Иерусалим!
Случился он давно, две тысячи лет тому назад. И произошло это событие в далеком городе- столице Иудеи.
Но как радостно сегодня на душе, словно и мы в толпе восклицаем «Хошанна!», словно и мы потрясаем пальмовыми ветвями, подпрыгивая и становясь на носочки, чтобы через головы рассмотреть Грядущего во имя Господне!
Это важный день для сердца! Для сердца, которое согласно сделаться для Бога Иерусалимом благочестия, Иерусалимом жертвоприношения всякой красоты душевной Всевышнему, Иерусалимом – Храмом Славы Творца! Чтобы в него принять Спасителя мира и покоить Его в своей радости о Нем!
Иудейский город стал не только местом торжества встречи Христа- Господа, но и городом, в котором над Ним посредством людей захотела восторжествовать смерть. Предательство, издевательства, унижения и муки претерпел Смиреннейший из людей, чтобы вкусить и самой смерти в Иерусалиме.
Невольно вспоминаешь, что и мы, принимаем в жизнь свою Бога далеко не всегда ради того, чтобы Он Царствовал в нас. Но унижаем Его своими греховными делами, оплевываем своей скверной, убиваем своими страстями, как бы говоря: «Нам без Тебя лучше, умри- в этот момент жизни мы хотим служить нашей страсти, удовлетворению своего тела, этого кивота, которым сначала хотели служить Тебе..!»
Но «воскресни, Господи, в покой Твой, Ты и кивот святыни Твоея»!
Поднимем поникшие ветви! И станем праздновать! Не оставил нас Господь! Идет в наш Иерусалим! И надеется.
Читайте також
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.