В событиях Вербного воскресенья и Страстной седмицы – вся наша жизнь
Вход Господень в Иерусалим
Вначале мы с восторгом принимаем Христа. Потом, когда Он не оправдывает наших надежд, потихонечку отрекаемся и распинаем. Потом приходим в себя, каемся.
А Он смотрит на это все глазами любви. Плачет над Иерусалимом (над нами). И так хочет собрать всех нас, как птица птенцов своих под крылья! И собирает - даже тех, кто впоследствии предаст Его (о чем Он прекрасно знает).
Кто же предатель? - Я. Признай себя предателем, оплачь себя, присоединись к плачу Христову. Плач о жизни - это правда жизни. А как же радость христианства? - Эта радость не входит в земное измерение. Она приходит с неба. К кому? - к плачущему.
И, не вытирая слез, спрячься в спасительное тепло, под крылья любви. Там хорошо. Спокойно и мирно. Надежно.
Мы все живем под этими крыльями, иногда не замечая их. Они покрывают, защищают, укрепляют. И своим теплом возгревают в нас новую жизнь, которая постепенно поднимается в нас, как тесто.
Жизнь, ради которой мы живем. Жизнь, о которой сказал апостол: "недостойны страсти нынешняго времене к хотящей славе явитися в нас" (Рим.8:18). Жизнь, ради которой Христос пришел пострадать, умереть, и воскреснуть.
С праздником, христиане!
Читайте також
Кощунство чи "турбота"? У Лаврі сторонні торкаються мощей
У мережі з'явилися фото з Дальніх печер, де музейні працівники та представники державної церкви проводять переоблачення мощей Преподобних Печерських. Те, що здавна здійснювала братія у священному сані з молитвою та дотриманням канонів, тепер виконують люди без належних знань і благословення. Віруючі обурені: святиня всеправославного значення опинилася в руках сторонніх, а процес перетворився на бездушне «музейне дійство».
Коли родина — тягар для держави: тривожні сигнали демографічного занепаду
Батько п’ятьох дітей та православний священник відкрито говорить про те, про що мовчать чиновники: українські родини занепадають, народжуваність стрімко падає, а держава — глуха до проблем багатодітних. Хто збудує майбутнє України, якщо сьогодні її серце — сім’я — лишається без підтримки і надії?
Цивілізація без Христа — це темрява в золоті.
Сьогодні ми відзначаємо велике і доленосне подія — Хрещення Русі, яке стало моментом духовного народження нашого народу. Не просто історичного народу, не просто етнічної спільноти, але народу Божого, що звернувся до Христа — до Світла, до Істини, до Спасіння.
ПЦУ між вірою та владою: коли Церква втрачає любов
Підтримка автокефалії не виправдовує перетворення Церкви на ідеологічний інструмент держави. Християнство починається там, де є любов — навіть під час війни.
Віруючі УПЦ переживають за митрополита Онуфрія
Зеленський позбавив українського громадянства людину, народжену в Україні, яка очолює найбільшу Церкву країни. Але рішення президента — це удар не по Онуфрію і не по УПЦ. Це удар по Україні як демократичній державі.
Чому позбавили громадянства митрополита Онуфрія саме зараз
Рішення про позбавлення громадянства глави УПЦ послідувало після невдалого силового захоплення собору в Чернівцях — що стоїть за діями влади і якими будуть наслідки для релігійної Буковини?