В событиях Вербного воскресенья и Страстной седмицы – вся наша жизнь
Вход Господень в Иерусалим
Вначале мы с восторгом принимаем Христа. Потом, когда Он не оправдывает наших надежд, потихонечку отрекаемся и распинаем. Потом приходим в себя, каемся.
А Он смотрит на это все глазами любви. Плачет над Иерусалимом (над нами). И так хочет собрать всех нас, как птица птенцов своих под крылья! И собирает - даже тех, кто впоследствии предаст Его (о чем Он прекрасно знает).
Кто же предатель? - Я. Признай себя предателем, оплачь себя, присоединись к плачу Христову. Плач о жизни - это правда жизни. А как же радость христианства? - Эта радость не входит в земное измерение. Она приходит с неба. К кому? - к плачущему.
И, не вытирая слез, спрячься в спасительное тепло, под крылья любви. Там хорошо. Спокойно и мирно. Надежно.
Мы все живем под этими крыльями, иногда не замечая их. Они покрывают, защищают, укрепляют. И своим теплом возгревают в нас новую жизнь, которая постепенно поднимается в нас, как тесто.
Жизнь, ради которой мы живем. Жизнь, о которой сказал апостол: "недостойны страсти нынешняго времене к хотящей славе явитися в нас" (Рим.8:18). Жизнь, ради которой Христос пришел пострадать, умереть, и воскреснуть.
С праздником, христиане!
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.