Де ти, Пасхальна радість?

Зішестя Христа до пекла. Фреска монастиря Хора, Константинополь. XIV в. Фото: kp.ru

Бог є велика безсмертна Любов і Світло, в Якому людина сама стає любов’ю і світлом. Дотримання Євангельських заповідей і безперервна молитва – два крила, які піднімають християнина до Фаворського сяйва вічної радості. Великодній Агнець дарує нашому духу свободу в безмежному Світі, який, подібно величезному сонцю, заповнює собою всі межі нашої безмежної свідомості. Бог, не передаючи духу людському Свою природу, дарує нам Свою Славу і сяйво, обОжіваючи і зводячи нас в божественне єство (2 Петр. 1: 4).

Нетварне Світло є Бог у Своїй невимовній благодаті, що опромінює всіх, хто наблизилися до Нього, в нескінченні віки. Тепер, після перемоги Христа над смертю, після Його Воскресіння, наше вічне життя «в місці світлому», в місці Божественного спокою, де вже немає «ні зітхань, ні печалі, але життя безкінечне», яке розпочалося ще тут, на Землі.

Це вічне життя живе в нашій одухотвореній свідомості, освіченій Світлом Особи Божої. Ознаки такої свідомості: справжня благодатнае смиренність, позбавлення від земних насолод і пристрастей, заспокоєння і очищення думок, спокій і радість перетвореного духу, презирство до людської слави, бачення Божественних одкровень, сповнених невимовної радості і позамежного блаженства, безпристрасність до мирського, любов до Небесного, споглядання Світу Святої Трійці, незалежно від органів почуттів.

Великодній Агнець дарує нашому духу свободу в безмежному Світлі, яке подібно величезному сонцю заповнює собою всі межі нашої безмежної свідомості.

Наближаючись до Бога, людина долучається і до Його Слави, яка буде висвітлювати її в майбутньому віці, де немає місця нічому тлінному і смертному. Людина – бог по благодаті, має в Богові те, що Той має за природою. Таким чином ми отримуємо обОжене тіло і душу, осяяними зсередини Божественним світлом. Поховавши в землі земне, наш дух зливається з блаженнішим незбагненним Світлом Святої Трійці, входячи в Її нетварне Сяйво, осягаючи незбагненність Бога, куштуючи вічне Світло Істини.

Наш дух – цілісне, єдине, нероздроблене буття, з’єднується з позамежним Божеством, за образом і подобою якого він створений, долучається до пізнання Божественних таємниць, сприймає вогонь безпристрасності, спрямовується до Коханого Бога в єдності всіх своїх сил і здібностей. Тут, на Землі, в тиші Пасхальної світлої радості наша душа приліплюється до мовчазного людинолюбного Бога, входячи в великий спокій вічності.

«Народжений від Духа, є дух» (Ін. 3: 6), а живий за тілом є тіло, в якому немає місця Богу (Бут. 6: 3). 

Той, хто не вірить в обОження і одухотворення благодаттю, буде завжди далекий від справжньої Великодньої радості, отримуючи від неї тільки «радість» утроби і насолоду «розговіння». Так само далекий від цієї радості і той, хто, охоплений гординею власної «досконалості» і самозахоплення, впевнений в силі ерудиції свого розуму, шанує своє життя як «гідне» почестей і слави. Той же, хто отримав початкову благодать самозреченням, дивлячись на досконалість святих, вважає себе таким, хто нічого не досягнув і додає собі смирення, ще більше зростаючи в благодаті.

Той, хто читає книги заради накопичення теоретичного матеріалу, лише втрачає даремно час життя, не набуваючи нічого, крім помилок. Богоосягання ухиляється від пустопорожніх розумників, відкриваючись простим дитячим душам. Бог живе не в розумних головах, а в чистих серцях. Книжникам, котрі перебувають в принаді, простіше оголосити святого, який пізнав істину, таким, що впав в оману, ніж порушити безглуздість власного монотонного існування. Тому той, хто шукає Бога – вчиться молитися, а той, хто шукає слави – читає книги.

«Пасха красна, Пасха таємнича, Пасха всечесна нам засяяла»! І від Її світла ми стали світлом, від її Життя втекла наша смерть.

«Народжений від Духа, є дух» (Ін. 3: 6), а живий за тілом є тіло, в якому немає місця Богу (Бут. 6: 3). Коли нематеріальний і пустий людський дух в благодаті сходить до нематеріального і пустого Бога, він забуває не лише про світ, а й про самого себе. Шлях до Великодньої радості прокладений по колії, одне з поглиблень якої – це любов до Бога, а друге – любов до людей. Примушуючи себе творити добро, ми виконуємо заповіді Євангелія, а вони, в свою чергу, ведуть нас до безпристрасності, від якої народжується любов до Бога і до всього, що Він створив.

Світло благодаті Божої вище не тільки нашого розуму, а й нашого духу, який перетворюється дією цього Світу. У Святому Дусі – Світло, в Господі Ісусі Христі – просвітництво, в Отці Небесному – порятунок. Великоднє Світло, перетворюючи людину Божественним сяйвом, робить її хрістоподобною і призводить до невидимих споглядань, яких «не бачили очі, не чуло вухо і не приходило на серце людині, що приготував Бог люблячим Його» (1 Кор. 2: 9).

«Пасха красна, Пасха таємнича, Пасха всечесна нам засяяла»! І від Її світла ми стаємо світлом, від її Життя тікає наша смерть. Смерть, де тепер твоє жало? Пекло, де тепер твоя перемога? Бо Воскрес Христос і торжествує життя!

Читайте також

Якщо молитва вкрилася кригою – це не наша провина

Коли канони давно читаються самими лише вустами, а серце мовчить, немов камінь, – це ще не відпадіння від Бога. У цього холоду є давня назва, і через нього проходили навіть найпалкіші молитовники.

Лагідність – це не слабкість

Ми звикли плутати лагідність із безхребетністю. А в Євангелії цим словом називали прирученого бойового коня — величезну силу, приборкану вуздечкою.

Депресія, яка накриває навіть святих

​Ми звикли бачити на іконах безтурботні посмішки подвижників. Але один з найглибших інтелектуалів Церкви роками не міг вийти з кімнати через паралізуючу тугу.

Святий, над яким сміялася вся столиця

Сто років тому людину, яку нині шанують як святого, освічена публіка вважала посміховиськом. Про те, як праведний Іоанн Кронштадтський відповідав на гоузування, варто знати кожному, хто вступає в суперечку про віру.

Час погасити світло в передпокої

Ми занадто звикли ховати втому за маскою сильної людини. Справжня зустріч із Богом починається там, де більше немає сил прикидатися.

Таємниця молитви «Царю Небесний» і сила людської волі

​Богословський розбір давніх слов'янських смислів і грецьких термінів. Відкриваємо для себе справжнє значення заклику до Бога в повсякденній метушні та шумі.