Про Любов, яка перемагає

Вечный огонь. Фото: Korrespondent

Сьогодні ми святкуємо не просто День перемоги у Другій світовій війні, а День перемоги над нацизмом та перемогу у війні, яку наші предки назвали Вітчизняною.

9 травня 1945 року, разом із проголошенням капітуляції гітлерівської Німеччини, здавалося було остаточно знищено багатоголову гідру фашизму та нацизму. Ціною страшних багатомільйонних жертв наші діди і прадіди зробили все можливе для того, щоб навіть поняття про цю ідеологію стало маркером нелюдськості та звірячої жорстокості.

Що чекало на людство, в разі перемоги Гітлера у тій війні, здогадатися не важко. Достатньо згадати про Бухенвальд, Дахау, Освенцім, Майданек чи Треблінку. Навіть зараз пусті стіни цих концтаборів навіюють жах і просто таки примушують поставити питання: Як могло таке бути? Як таке взагалі було можливим у ХХ столітті, під час небувалого розквіту науки та техніки, в самому центрі цивілізованої Європи, з ініціативи найосвіченіших та найрозвиненіших народів того часу? Експерименти над людьми, масові вбивства та етнічні чистки, знищення дітей та калік - як таке могло статися?

Приблизну відповідь на ці питання слід шукати у нацистсько-фашистському вченні про зверхність арійської раси. Виникло воно під впливом ідей Ніцше, який, в свою чергу, черпав знання не тільки з язичницької філософії, але й з праць Дарвіна, Вольтера, Руссо. Іншими словами, нацизм - це глибоко антихристиянське вчення, а концепція про надлюдину (Übermensch) - це прямий антагоніст євангельським ідеалам.

Вчення, яке базується на словах «нація понад усе», проповідує смерть ворогам і формує принцип, згідно якого одні люди є більш досконалими від інших, - протирічить словам Христа про любов до Бога та ближніх, про любов до ворогів, а також про рівність всіх перед Господом. Це означає, що остаточна перемога над фашизмом та нацизмом можлива тільки у випадку повернення до фундаментальних християнських цінностей, до Євангелія та Христа.

В цьому контексті слід зазначити, що в сучасній Україні досить часто зустрічаються різні прояви, які можна назвати спорідненими саме з ідеями нацизму. Неприпустимість використання фашистської ідеології, символіки та закликів має стати пріоритетним напрямом роботи з українською молоддю. І чільне місце у цій роботі займає Церква, яка як Тіло Христове, здатна донести до всіх людей світу, що «нема вже ні іудея, ні елліна, нема ні раба, ні вільного; нема ні чоловічої статі, ні жіночої, бо всі ви одно во Христі Іісусі»(Гал. 3, 28).

І ми маємо бути єдиними саме во Христі Іісусі, тому що всі інші способи і спроби об'єднати народ не дадуть довготривалого результату.

Нехай же в День перемоги Всемилостивий Господь посіє в наших серцях не ненависть до ворогів, а любов до Батьківщини та один до одного. Колись один із учасників бойових дій 1941-1945 років сказав, що «ми перемогли Гітлера не тому, що ненавиділи його, а тому, що любили свою Батьківщину». Це означає, що тільки Любов перемагає, а ненависть - руйнує. Сьогодні нам потрібно добре пам'ятати про ці уроки минулого, щоб не втратити майбутнього.

Читайте також

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.

Алогічність любові

Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.

Справедливість не за ярликами

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.

У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ

Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.

Коли святиню перетворили на попіл

Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.