П’ять живих істин Вознесіння
Джотто ді Бондоне «Вознесіння Христа», фрагмент. Фото: з відкритих джерел
«І стануть ноги Його в той день на Оливній горі, що перед Єрусалимом зо сходу» (Зах. 14, 2), – ці слова пророка Захарії ми чуємо під час читання третьої паремії на вечірні напередодні свята Вознесіння Господнього.
Є ще пророцтво Ісаї, але саме Захарія вказує пряму назву гори, на якій закінчився земний шлях Спасителя. Оливна гора існує і зараз, для когось це святиня, а для когось – можливість купити «квиток до раю», адже схили гори вважаються найдорожчим кладовищем у світі. У багатьох з нас немає можливості там ані побувати, ні тим більше померти, але Оливна гора все одно займає важливе місце в житті християнина.
Точніше, це скоріше продовження життя. Всі пов’язані з Христом події після Його Воскресіння – це Життя після життя. Тільки Він (і по Переданню Богородиця) продовжили життя після смерті в перетвореному Тілі, в цілісності людської природи.
Вознесіння – це вказівка на Небесну Вітчизну, до якої повернуться не ті, хто купив могилу на Оливній горі за космічну суму, а хто своє життя уподібнить життю Христа.
Згадаймо слова апостола Павла з Послання до Римлян, що читаються на кожному таїнстві Хрещення: «Отже, ми поховані з Ним хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і нам ходити в оновленому житті. Бо коли ми з’єдналися подобою смерті Його, то повинні бути з’єднані і подобою воскресіння» (Рим. 6, 4–5).
Вознесіння – це вказівка на Небесну Вітчизну, до якої повернуться не ті, хто купив могилу на Оливній горі за космічну суму, а хто своє життя уподібнить життю Христа.
Продовжуючи думку апостола, можна сказати, що з’єднавшись із Христом в подобі смерті і воскресіння, ми з’єднаємося з ним і в подобі Вознесіння. Сорок днів після Великодня – це невеликий відрізок часу, який чимось вказує нам на вічне майбутнє, довгострокову перспективу, що простирається за межі Страшного суду.
Тепер поговоримо більш конкретно. У буддистів є поняття чотирьох благородних істин – деякі базові положення їх вчення, якого дотримуються всі напрямки. Але буддистські істини далі «благородства» не йдуть, є до них ряд незрозумілих питань. Інша справа істини християнські, які ми можемо назвати справжніми, живими. Так ось, Вознесіння розкриває нам п’ять таких істин.
Істина перша
Христос вознісся, щоб клопотати за нас перед Своїм Отцем. Як же, запитаєте ви, хіба Син Божий раніше, до Свого втілення не клопотав про людей і про світ? Не знаю, не можу тут відповісти ствердно, оскільки внутрішньотроїчнї відносини – незбагненна таємниця.
Однак тепер все змінилося, тепер є Хресна Жертва, і Христос може клопотати про нас в ім’я цієї Хресної Жертви. Спаситель – Агнець, але Він ще і Первосвященик, що здійснює приношення в Небесному Єрусалимі. Розуму складно зрозуміти, що і як там відбувається, коли намагаєшся помислити щось, то розум просто пасує, і залишаються тільки почуття – почуття, що є у Вознесінні Спасителя і в Його клопотаннях щось велике, але воно також має пряме відношення саме до мене.
Апостол Павел пояснює, чому Христу не можна вже було залишатися на землі: «Бо коли б на землі, то не був би Він священиком, бо тут такі священики, які за законом приносять дари, що служать образові й тіні небесного. <...> А тепер одержав Він краще служіння, поскільки Він посередник і кращого заповіту, який стверджується на кращих обітницях» (Євр. 8, 4–6).
Істина друга
Вознесіння відкрило шлях до Неба. Гріхопадіння принесло не тільки розлад у природу людини і навколишнього світу, воно ще розверзло непрохідну прірву між нами і Творцем. Втілюючись, Син Божий як би прокладає міст для нашого повернення, але поки Він людським тілом і душею знаходився на землі, прірва не була до кінця подолана.
Вознесіння повертає людину в безпосередню близькість до Отця, повертає до «місця» Його «житла», туди, де колись жили і люди. Завдяки цьому священномученику Стефану було дано одкровення, описане словами: «Я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що стоїть по правиці Бога» (Діян. 7, 56).
Згадаймо, що і апостол Павел про самого себе писав: «Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років (чи в тілі – не знаю, чи без тіла – не знаю: Бог знає) був узятий до третього неба» (2 Кор. 12 , 2). Ми бачимо, що тепер всі перепони стерті, до Небесного Єрусалиму відкритий вільний вхід.
Істина третя
Царство Небесне передбачається на землі. «Славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм» (Ін. 17, 22), – говорить Христос під час молитви в Гефсиманському саду. У кожній щирій молитві, в кожному доторку до благодаті, у кожної Літургії і на кожному причасті ми стаємо свідками того Царства, яке має прийти, але яке вже можна пізнати у досвіді, нехай поки і в неповноцінному вигляді і лише на короткі миті.
Багато в житті буває перипетій, але християни ще й борються зі своїми вадами, а тому пізнають і спокуси. Однак що б не сталося, яка б напасть ні звалилася, ми завжди знаходимо сили підніматися і рухатися далі, тільки тому, що одного разу набули досвіду Царства, що став для нас і дороговказною зіркою, і джерелом сили.
Істина четверта
Без Вознесіння не було б і П’ятидесятниці. Досвід Царства отримується тільки в Церкві, а Церква створює себе Утішителем – Духом Святим, Якого Христос послав нам. Тепер саме Він (Дух) творить Небо на землі. Якщо завгодно, то ми тепер перебуваємо на паперті або в «передпокої» Царства Небесного. Нам дозволено іноді до нього заглядати, ми чуємо божественні мелодії, що доносяться звідти, але поки ще не входимо – для цього необхідна праця, Божа милість і, звичайно ж, любов.
Істина п’ята
Вознесіння вказує і на Друге Пришестя. Згадаймо, що сказали ангели апостолам: «Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так само, як ви бачили Його висхідним на небо» (Діян. 1, 11).
Світ поки що лежить у злі, але він також поки ще здатний породжувати громадян Царства Небесного. Коли на землі перестануть з’являтися майбутні святі, Господь цю «лавочку» прикриє, інакше який в ній буде сенс? Тому раз цей світ ще існує, значить, і у нас є надія, що в числі святих опинимося і ми.
* * *
Свято Вознесіння – як і все в християнстві – дивовижне. Є над чим подумати, є нам що робити і є куди прагнути.
Всіх зі Святом Вознесіння Господнього!
Читайте також
«У гоніннях ми складаємо іспит нашої віри Христу»
Про мужність гнаного духовенства Черкаської єпархії. Розповідь про долю захопленого храму в містечку Драбові.
Про анафему взагалі та анафему меру Черкас зокрема
Митрополит Черкаський Феодосій проголосив відлучення мера Черкас від Церкви. Очевидно, це не останній такий випадок. Що таке анафема?