Вот так вот Господь меня умудрил
Такого плана мне сегодня попадалось множество людей обоего пола. Худых, толстых, увечных, обычных, но несчастных( на дорогу, на восстановление документов, на больного ребенка), а то и откровенных: «Отец, подкинь мелочишку- трубы горят!»
Всем надо было от священника только одного- денег! Уже набило оскомину! Сначала вроде бы давал небольшие купюры с готовностью, но потом… Потом остались деньги на которые сам рассчитывал: целый список что надо купить.
И с раздражением уже смотрел на мужчину, что явно нацелился на меня. Ковыляет в мою сторону. И вот мы сближаемся. Я настроен воинственно против него (ну, в самом деле!- сколько можно?!). Он всем своим видом заискивает. И я не выдерживаю: «Все! Хватит! Что мог – раздал! Больше денег на дам!» И быстро его обошел, скорым шагом начал удалятся.
И вдруг в догонку: «Батюшка! Я только благословения хотел попросить! Мне только благословение надо…»
Как с ведра меня окатили. Вернулся, попросил прощение и с чувством благословил.
Вот так вот Господь меня умудрил.
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.