Піднестися – значить стати нічим

Фото: facebook.com

«Молитва є, по суті, дія Бога всередині нас». Справжня молитва є боротьба зі смертю та заперечення смерті. Але вона дається тому, хто за цим даром простягає руки до Бога. Дивна річ: багато хто вважає за необхідне вчитися керувати автомобілем або шити сукню, але вчитися молитися, знати хоча б основні теоретичні положення вважають за непотрібне. «А що тут складного? Стій і молись собі».

Але насправді у світі немає складнішої науки, ніж наука про молитву. Тому на всій планеті можна знайти одиниці тих, хто володіє нею по-справжньому.

Лихо нашого часу – в тому, що ми загнані в інформаційну річку швидкої течії (причому добровільно). Для молитовної практики потрібна тиша, усамітнення, внутрішній спокій. Мати молитву в світі сьогодні – те саме, що сидіти нерухомо в човні, що мчить по гірській річці. Але те, що неможливо людині, можливо Богу. Нам потрібно дати Йому можливість діяти в нас, і самим вірити в те, що Він є Подавачом усіх благ, у тому числі й молитовних.

Навколишнє середовище, в якому живе сучасна людина, агресивне по відношенню до його душі. Пропаганда низьких пристрастей розсипана на кожному кроці й ґвалтує нашу свідомість. Якщо людина живе без духовного фільтра – в неї насильно всаджується насіння диявольського світогляду.

Світова революція, про яку мріяли більшовики, сьогодні відбулася у вигляді глобальної цифрової мережі, яка стане головною комунікацією за нового світового порядку.

Кінцева мета її інформаційних потоків – у тому, щоб переформатувати свідомість людини в законослухняного громадянина царства антрихриста.

Але ця мережа взаємодіє лише на лінії людина + диявол + людина, тобто творіння взаємодіє з творінням. Ця спілка безпорадна там, де встановлена ​​комунікація Бог + людина, тобто там, де створене взаємодіє з нествореним. Тільки в союзі з тим, «що не є створеним», можна досягти перемоги над тварним. Ця комунікація будується лінією людина + соборна молитва + Євхаристія + Дух Святий. Цей містичний союз називається Церквою. Перемогти її силам зла неможливо, зате можна відірвати від неї якнайбільше слабких ланок.

Головний інструмент боротьби із Церквою – це ЗМІ. Їхнє завдання – зробити так, щоб люди повірили, що жодної вертикальної складової у Церкви немає. Що все її життя знаходиться лише в горизонтальній, земній площині. Ціннісні, духовні орієнтири, які мають надмирний порядок, вони намагаються замазати, звести до питань політичних, економічних, державних, національних та інших.

Всі хитросплетіння нашого супротивника, «брехуна споконвіку», будуються виключно на обмані та брехні. Якщо розум людини не освічений благодаттю, він не зможе захиститися від цих тонких хитросплетінь.

Реалії нашого часу інші, ніж були за часів розквіту християнства і, зокрема, чернецтва. Тоді на землі було багато богатирів Духа, і вони наповнювали Церкву повноводною рікою духовного життя. Вона захоплювала багатьох людей, які хотіли хоч якоюсь мірою бути причетними до їх подвигу, долучитися до потоку Живої води, що тече у вічність.

Сьогодні все відбувається з точністю навпаки. Черги до супермаркетів у «чорну п'ятницю» або за новою моделлю айфона – це ікона черги до брами пекла, а кількість тих, хто молиться у Страсну П'ятницю, – відсоток тих, хто шукає Бога від загальної кількості тих, хто живе на Землі. Річка світу, що лежить «в пожадливості плоті, пожадливості очей і гордості житейської», захоплює за собою величезні маси людей.

Сьогодні все чіткіше і різкіше, буквально на очах, окреслюються ознаки останнього часу, посилюється глобальна влада пітьми і наростає тяжкість гріховних зв'язків.

Захист від цієї сірості пекла лише один – молитва. Але нам заважає зосередитись на ній постійне збудження помислів, вражень, турбот. Гіперрухливість помислів формує неповноцінний стан психіки. Коливання розуму не дає йому влаштуватися в тишу, а без неї неможливо молитися. Для молитви потрібні спокій розуму та рівність серця. Бесіда, слухання, читання богословської літератури ніколи не замінить молитви. Захопленість православним інтернетом має мати свої розумні межі. Не можна замінювати духовну працю роздумом про неї.

Головне завдання християнина – знайти свій власний шлях до Бога. Для цього потрібні базові чесноти смирення, любові та міркування. Середній шлях знаходиться між недбальством і сміливістю, тобто між розслабленістю та надмірною напругою в духовному житті. І та, й інша крайність згубні.

Ознакою правильності обраного шляху буде самопізнання. Це плід спокою, мирного духу та молитви, коли оголюється власна духовна убогість, оскільки головна перешкода на покаянному шляху – гординя. А гордість народжується «від незнання себе». Для самопізнання необхідні також зберігання совісті, самодокорення та простота життя.

Христос у зверненому до нас проханні говорить дуже просто: «Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем». Нам для цього нічого не потрібно вигадувати. Ми створені з нічого, і самі собою є абсолютним нулем. Все, що у нас є хорошого – Божий дар, там нічого нашого немає. Розуміння того, що ти ніщо, є необхідною умовою спасіння.

Наші гонителі – це безпосередні слуги диявола, люди, які вручили свої душі його лихій волі.

Якщо ми думаємо, що зможемо самі, своєю силою, їм чинити опір, то на нас чекає відпадання від Бога. Демонічний жах паралізуючого страху легко зламає будь-який опір. Лише повністю віддавшись Богу, Його водійству, душа отримує благодать Святого Духа, а проти неї ворог безсилий. Так відбувається диво безсилля катів перед мучениками під час найстрашніших тортур і катувань.

Для придбання спасительного смирення, на думку духовних практиків, нам потрібно «повернутись у ніщо». Спуститися в «ніщо» – це висота та сходження. Не виростити крила, а стати землею, щоб по тобі ходили. Тільки на людину, що стала пилом, сходить жива вода благодаті Духа Святого, Який з глини, що утворилася, починає ліпити щось нове – те, чого до цього не було.

Так відбувається початок обожнення та спасіння душі.

Читайте також