Последнее благословение
Панихида по новопреставленному митрополиту Митрофану, Фото: facebook Василия Макаровского
Сегодня в Киево-Печерской лавре состоялась панихида по новопреставленному митрополиту Митрофану, тело которого привезли сегодня ночью из Луганска. Сложно передать эмоции - и слезы, и печаль, и, в то же время, понимание величия этого человека. Как величественно и трогательно пели хор и священство.
Мы часто повторяем характер своих родителей. Его мама Лидия сегодня была стойкой. Без слез и уныния она молилась у гроба своего сына, и только когда к ней подошёл Блаженнейший, обнял и что-то сказал, тогда уже она не сдерживала слёз.
Сегодня я видел митрополита Луганского и Алчевского в последний раз на земле. И подойдя к его гробу я по привычке произнёс «Благословите, Владыко».
Происходящее сегодня в Лавре мне напоминало прощание с военным, где сослуживцы прощались с одним из генералов, вернувшихся с войны. В прямом и духовном смысле этого слова. Он вернулся с победой, ведь его война была войной с разделением православных, с линией разграничения. Будем же следовать его примеру, быть достойными гражданами Неба и страны.
Благословите, Владыко.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади