Виходить, гріх називати гріхом не можна! Це дискримінація та насильство!
Плещемо в долоні чи плачем? Вчора нас привітали і не тільки з державним святом! Вітаючи, попередили, що боротьба за припинення насильства, дискримінації проти ЛГБТКІ + - є глобальним викликом! Привітання ми прийняли спокійно, а хіба можна противитися демократичним цінностям опікунів України.
Виходить, гріх називати гріхом не можна!!! Це дискримінація та насильство!
А апостол Павло в першому посланні до Корінфлян каже, що це гріх: «.. Не обманывайтесь: ни блудники, ни идолослужители, ни прелюбодеи, ни малакии, ни мужеложники, ни воры, ни лихоимцы, ни пьяницы, ни злоречивые, ни хищники — Царства Божия не наследуют». А апостолу я вірю!!!
Хто знає, можливо, в недалекому майбутньому, нас вітатимуть з днем п’яниць, наркоманів, блудодіїв. Гріх знівелюють, нав’язуючи своє бачення, відмінне від апостольського, а за осудження содомського гріха з церковного амвона- прямісінько до кутузки, бо й про це каже апостол Павло : «Да и все, желающие жить благочестиво во Христе Иисусе, будут гонимы» (2 Тим. 3:12).
Суспільство, яке сприймає гріх як норму, стає вразливим , знервованим, ненависним до Церкви і часто хворіє. У неділю з Рівного православні вирушили хресним ходом до монастиря, що в селі Онишківці Дубенського району. У дорозі хрестоходці перебуватимуть шість днів. Скільки ненависних слів сказано, написано і ще скільки буде кинуто в бік вірян. За що??? За молитовні труди, молитву за Україну, її людей та любов між ними.
Часто можна бачити інертність суспільства до содомських гріхів, мовляв, хто як хоче, нехай так і живе, це їх гріх. Найгірше, що і за байдужість колись доведеться розплатитися: у нас є діти, внуки. Не дай Господи, страшно!
Звичайно, що хтось хлопає в долоні, якщо його гріх, в якому #вінвонавоно# живе, кимось оправдовується та пропагується на міждержавному рівні. А в цей час хтось молиться, йде хресною ходою та плаче. Бо болить душа, коли в твоїй країні вже на повну насаджуються інші цінності, противні Церкві, нашому народу та козацькому духу!
Читайте також
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.