Виходить, гріх називати гріхом не можна! Це дискримінація та насильство!
Плещемо в долоні чи плачем? Вчора нас привітали і не тільки з державним святом! Вітаючи, попередили, що боротьба за припинення насильства, дискримінації проти ЛГБТКІ + - є глобальним викликом! Привітання ми прийняли спокійно, а хіба можна противитися демократичним цінностям опікунів України.
Виходить, гріх називати гріхом не можна!!! Це дискримінація та насильство!
А апостол Павло в першому посланні до Корінфлян каже, що це гріх: «.. Не обманывайтесь: ни блудники, ни идолослужители, ни прелюбодеи, ни малакии, ни мужеложники, ни воры, ни лихоимцы, ни пьяницы, ни злоречивые, ни хищники — Царства Божия не наследуют». А апостолу я вірю!!!
Хто знає, можливо, в недалекому майбутньому, нас вітатимуть з днем п’яниць, наркоманів, блудодіїв. Гріх знівелюють, нав’язуючи своє бачення, відмінне від апостольського, а за осудження содомського гріха з церковного амвона- прямісінько до кутузки, бо й про це каже апостол Павло : «Да и все, желающие жить благочестиво во Христе Иисусе, будут гонимы» (2 Тим. 3:12).
Суспільство, яке сприймає гріх як норму, стає вразливим , знервованим, ненависним до Церкви і часто хворіє. У неділю з Рівного православні вирушили хресним ходом до монастиря, що в селі Онишківці Дубенського району. У дорозі хрестоходці перебуватимуть шість днів. Скільки ненависних слів сказано, написано і ще скільки буде кинуто в бік вірян. За що??? За молитовні труди, молитву за Україну, її людей та любов між ними.
Часто можна бачити інертність суспільства до содомських гріхів, мовляв, хто як хоче, нехай так і живе, це їх гріх. Найгірше, що і за байдужість колись доведеться розплатитися: у нас є діти, внуки. Не дай Господи, страшно!
Звичайно, що хтось хлопає в долоні, якщо його гріх, в якому #вінвонавоно# живе, кимось оправдовується та пропагується на міждержавному рівні. А в цей час хтось молиться, йде хресною ходою та плаче. Бо болить душа, коли в твоїй країні вже на повну насаджуються інші цінності, противні Церкві, нашому народу та козацькому духу!
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.