Чи може бути фашизм православним?

Після обстрілу «Охматдиту». Фото: Страна

Після обстрілу дитячої лікарні «Охматдит» у Києві на сайті російського ресурсу «Царгород» з'явилася публікація не просто із виправданням цього злочину, а й із закликами продовжувати винищування українського народу, не зупиняючись перед убивством дітей. Ось деякі цитати:

«Дитяча лікарня у Києві – не випадковість. Час це визнати і перестати боятися».

«Той, хто сьогодні шкодує ворожих дітей, не шкодує своїх».

«…на тому боці немає людей. Жодної людини. Наші ракети не вбивають людей. Жодної людини. Там не люди».

«Можливо, нам уже варто погодитися з тим, що на той бік Дніпра немає мирного населення? І перетворити їхні міста на "Газу" – з простою та ясною метою врятувати від смерті своїх дітей».

Як до цього ставитися?

По-перше, розуміти, що це справжнісінький фашизм. У рафінованому вигляді. Точнісінько, як у гітлерівській Німеччині. І наслідки будуть такі ж самі, якщо дати йому розростись.

По-друге, цей фашизм обов'язково розростеться в Росії, якщо ми скопом усіх росіян запишемо у фашисти. Якщо тих людей, які цього так само не приймають, як і ми, багато разів назвати фашистами, то вони нарешті ними стануть.

По-третє, це не має жодного відношення ні до православ'я, ні до християнства взагалі. Те, що це опубліковано на ресурсі, що позиціонує себе як православний, нічого не означає. Це все одно, як у середньовіччі палали багаття інквізиції «Im majorem gloriam Dei» (до більшої слави Божої). Хіба Христос винен у тому, що його ім'ям творилися подібні беззаконня? Хіба православ'я винне, що під його прапором закликають до вбивства дітей?

Найгірше, що ми можемо зробити, читаючи подібні заклики до винищення українців, – стати такими ж фашистами, тільки з цього боку. Оголосити, що в РФ немає людей, і що вбивство російських дітей виправдовується наміром урятувати українців.

«Не будь переможений злом, але перемагай зло добром» (Рим. 12, 21).

Читайте також

Як Епіфаній став наступником «окупанта»

У системі координат ПЦУ владика Іоанн був живим втіленням тієї самої «духовної окупації» України та Києво-Печерської лаври, з якою вони сьогодні так героїчно борються.

Придворні конфесії України: совість чи ЛГБТ?

«Московських попів» стануть клеймити не лише за відмову переходити в ПЦУ, не лише за юліанський календар, але й за «гомофобію».

Патріарх Варфоломій вважає українців носіями «руського мира»?

Предстоятель Константинопольської Церкви прибув до Вільнюса, щоб представити новопризначеного екзарха Литви – єпископа Тамісського Панарета.

Урок для сучасної Церкви з глибини віків

У святителя Леонтія було відсутнє бажання бути «своїм» для місцевої влади та іновірців.

Про те, як Собор УПЦ у Феофанії «перетворився на безчинне зборище»

Усі образи на адресу Собору – ніби це було «зборище», «бруд», «піна» та інше – тримаються не на канонах і не на фактах, а лише на емоціях їхніх авторів.

До якої України ми рухаємося?

Влада вже прямим текстом говорить, що з демографією в Україні – катастрофа, що працювати нікому вже зараз.