«Украинские и польские праведники мира» должны стать основой примирения
украино-польские отношения ожидает ежегодное плановое обострение
В эти дни в Польше проходят памятные мероприятия приуроченные к 78-й годовщине Волынской трагедии - убийства более 50 тыс. поляков и нескольких тысяч украинцев.
А украино-польские отношения ожидает ежегодное плановое обострение, когда одна сторона будет настаивать на «геноциде и ответственности за него», а вторая «на гражданской войне и старых обидах» - обе на своих жертвах.
Ведь обе стороны пытаются политически инструментализировать эту трагедию, сделать её часть исторического мифа, комплекса исторической жертвы с претензией на политические дивиденды в будущем.
Конфликт.
Но есть другой подход.
В 2007 году в Варшаве Институт Национальной Памяти Польши (государственная организация) на польском языке и за бюджетные деньги издал уникальный сборник «Кресовая книга праведников 1939-1945. Об украинцах, которые спасали поляков, уничтожаемых ОУН и УПА» (под ред. Ромуальда Недзелько). Польские ученые за десять лет исследований установили имена более 896 украинцев, которые защищали поляков от уничтожения – «украинских праведников мира». При этом изучена архивная информация и свидетельства, установлены личности 384 украинцев – погибших «украинских праведников мира». Известны имена и поляков защищавших украинцев от карательных акций польских отрядов ...
Вот этим людям должны ставится памятники на Волыни, Галичине или Восточной Польше - эти люди в пекле Второй мировой войны остались Людьми - смогли преступить вековые противоречия, обиды, зависть, политические стереотипы во имя Человечности. Этими украинцами и поляками могут искренне гордится оба народа и сейчас.
Именно «украинские и польские праведники мира» должны стать основой украинско-польского исторического примирения.
Обо все остальном пусть рассуждают историки в тихих пыльных кабинетах.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.