Ніяких мирних переходів громад не було!
Православна Буща
Майже щомісяця з’являються новини про освячення щойно збудованих храмів в УПЦ. Власне, вчора 24 липня було освячено храм УПЦ в селі Буща. «Мирний перехід» в цьому селі запам’ятався безпосередньою участю тодішнього голови РДА Сергія Кондрачука, який вправно ломом відчиняв двері храму.
Заперечте мені, якщо я помиляюся - ніяких мирних переходів громад не було!!! Всі громади УПЦ не тільки збережені, а ще й будують та освячують собі нові храми. Якби громади масово перейшли, то не було б кому будувати ті храми, та й молитися в них. Насправді було і є так: від громади УПЦ відколюється частина людей, змінює конфесійну приналежність, з допомогою влади відбирає храм і стверджує: громада перейшла! А потім хтось будує і освячує храм. Дивно, хто? Звісно люди! Значить громада не перейшла, просто відкололася якась її частина. Відкололася, але не перейшла, так буде правильно.
Більш того, відкололися в своїй більшості ( наголошую - в більшості) ті, хто до храму майже ніколи не ходив. Про таких кажуть – не знає в яку сторону відкриваються двері. Як результат порожні храми, та проблеми з їх утриманням.
А за православну Бущу , щиро радію. Миру Вам, рясних Божих благословінь та щира подяка за вірність матері Церкві.
ПС: Як було в Бущі – в першому коментарі під дописом.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади