Амстердам б'є на сполох: що задумала українська влада?

Фото: СПЖ

Тон Листа не залишає жодних сумнівів – в Україні існує план остаточного знищення УПЦ. Через сам факт Листа та оприлюднення внутрішніх документів адміністрації В. Зеленського адвокат Роберт Амстердам сподівається запобігти реалізації цього плану, тим більше, що він подобається далеко не всім у самих владних структурах України.

Злочин проти людяності

У перших рядках Листа Амстердам, відкинувши будь-які дипломатичні реверанси, пише: «Довожу до Вашого відома, що Ваш уряд перебуває під серйозним ризиком скоєння злочинів проти людяності згідно зі статтею 7 Римського статуту Міжнародного кримінального суду через систематичні напади на Українську Православну Церкву (УПЦ ), її священників і парафіян».

Попередження дуже серйозне, адже злочини проти людяності не мають терміну давності, а покарання, передбачене Римським статутом – аж до довічного позбавлення волі. Заради справедливості слід зауважити, що Україна підписала Римський статут, але не ратифікувала його. Тому на територію України юрисдикція Суду в Гаазі на сьогоднішній день не поширюється. Однак вона поширюється на всі країни Євросоюзу, Канаду, Австралію, усі країни Південної Америки тощо.

Незважаючи на різкість попереджень Р. Амстердама, він абсолютно правий. Дії української влади щодо УПЦ справді підпадають під статтю 7 Римського статуту «Злочини проти людяності». Судіть самі, у цій статті говориться, що «"злочин проти людяності" означає будь-яке з наступних діянь, коли вони здійснюються в рамках широкомасштабного або систематичного нападу на будь-яких цивільних осіб, і якщо такий напад відбувається свідомо». Далі йде перерахування конкретних діянь, серед яких є таке: «h) переслідування будь-якої групи або спільноти, що ідентифікується за політичними, расовими, національними, етнічними, культурними, релігійними, <…> або іншими мотивами…».

У принципі, кампанія проти УПЦ, особливо в останні два роки, вже має ознаки діяння, яке здійснюється «в рамках широкомасштабного або систематичного нападу на будь-яких цивільних осіб». Захоплення храмів, фальсифікація документів зборів релігійних громад, рішення місцевих органів влади щодо заборони УПЦ, кримінальне переслідування з надуманих приводів, фізичне насильство тощо. Все це справді здійснюється систематично, широкомасштабно та усвідомлено. І найголовніше – єдиною ідентифікуючою ознакою осіб, проти яких відбуваються всі ці дії, є приналежність до УПЦ. Якщо все те саме, що інкримінується членам УПЦ, чинять особи іншої релігійної приналежності, це ніяк не викликає бажання держави заборонити релігійні організації, до яких вони належать, а здебільшого не тягнуть жодних претензій з боку правоохоронних органів до самих таких осіб. Але у разі прийняття законопроєкту 8371 про заборону УПЦ і реалізацію схеми її знищення держава сама розпишеться в тому, що вона вчиняє дії, передбачені ст. 7 Римського статуту «Злочини проти людяності».

Тепер сама схема за пунктами, як її розписав Р. Амстердам у Листі до В. Зеленського. Ця схема стала відома правозахиснику з деяких внутрішніх документів, розроблених у коридорах української влади, до яких він отримав доступ.

Пункт 1: створення екзархату Константинопольського патріархату в Україні

Р. Амстердам пише: «Документи, які ми маємо у своєму розпорядженні, проливають світло на мету законопроєкту 8371 і наміри українського уряду щодо майбутнього УПЦ. <…> Один із цих документів містить вказівки про плани вашого уряду щодо створення в Україні нового екзархату, яким керуватиме ВП (Всесвітній патріархат – Ред.). Схоже, мета вашого уряду полягає в тому, щоб цей новий екзархат підпорядкував собі УПЦ після ухвалення законопроєкту 8371. Це стане першим кроком у процесі, який призведе до об'єднання УПЦ і ПЦУ, що є повним порушенням прав УПЦ на управління організаційно-адміністративними справами та міжнародно -правових гарантій релігійної свободи».

Власне, Екзархат Константинопольського патріархату в Україні існує ще з 2019 р. Він очолюється єпископом Команським Михайлом (Аніщенком) і розміщується в Андріївській церкві в Києві. Однак жодної особливої ​​активності він досі не виявляв. Чи буде використовуватися в схемі знищення УПЦ саме ця структура, чи фанаріоти створять щось окреме, не так важливо. Головне, що до екзархату за планом мають перейти парафії та єпархії УПЦ після її заборони. Причому не як цілісна адміністративна структура, а, швидше за все, окремо. А вже фанаріоти вигадають для неї структуру управління в тому вигляді, який їм вигідний.

На думку Р. Амстердама, перехід громад УПЦ до екзархату буде лише першим етапом. Далі ці громади передадуть ПЦУ. Тож ті, хто вважає, що в приєднанні до екзархату Фанара в Україні немає або майже немає нічого неканонічного, не повинні спокушати самих себе. Зрештою їм все ж таки доведеться приєднуватися до безблагодатних «єпископів» з ПЦУ.

Далі Р. Амстердам перераховує кроки, які має намір здійснити українська влада для приєднання УПЦ до ПЦУ. Вони такі:

• зменшення впливу УПЦ;
• створення позитивного іміджу ПЦУ;
• застосування санкцій до спонсорів УПЦ;
• створення у суспільстві токсичного сприйняття самого факту приналежності до УПЦ;
• забезпечення того, щоб усі договори оренди, укладені з УПЦ, переглядалися національними, регіональними та місцевими органами влади з метою їхнього припинення.

Все це й так уже здійснюється, але у разі заборони УПЦ зросте багаторазово. Сам Р. Амстердам не бачить жодних інших методів об'єднання УПЦ і ПЦУ, крім насильства.

Ще один момент: Р. Амстердам заявляє, що Константинопольський патріархат у разі реалізації цього плану буде змушений піти на очевидне порушення канонів Церкви: визнати двох єпископів для тих самих єпархій, ПЦУ та екзархату. Але, здається, Р. Амстердам просто недооцінив спритності фанаріотів у тому, що стосується застосування канонів. Вони просто назвуть єпархії екзархату назвами якихось існуючих (або навіть не існуючих) в давнину єпархій: готської, скіфської, сарматської тощо.

Пункт 2: утиски та порушення закону щодо священників і журналістів УПЦ

Цей пункт у Листі Амстердама розкриває перший крок щодо знищення УПЦ, список яких наведено у першому пункті. План знищення Церкви базується на залякуванні священників і вірян УПЦ, яке здійснюється такими способами:

• кримінальне та цивільне переслідування священників і журналістів;
• запровадження санкцій проти вищого керівництва УПЦ;
• масові обшуки у приміщеннях УПЦ, а також тих, які використовували священники та журналісти;
• незаконні методи допитів;
• застосування «психолінгвістичних експертиз» як форми «експертних» доказів.

На останньому способі хотілося б зупинитися окремо, оскільки саме ці «експертизи» лежать у основі «доказової» бази переслідування як журналістів СПЖ, так і багатьох священнослужителів і вірян. Суть цього способу полягає в тому, що «експерт» видає висновок, що слова журналіста, священника чи віруючого мають протизаконний зміст. Найчастіше це розпалювання міжрелігійної ворожнечі чи виправдання російської агресії. При цьому, наприклад, новина, що прихильники ПЦУ зрізали замки на дверях храму, трактується як «розпалювання», а проповідь священника, що війна посилається за гріхи – як «виправдання» агресії. Всі чудово розуміють, що це абсурд, але є документ, «психолінгвістична експертиза», на підставі якого можна людину запроторити за ґрати. Виходить, «експерт» вершить долі людей. Це точна калька з методів більшовицького НКВС, про що говорить Р. Амстердам.

Як приклад цієї політики залякування правозахисник наводить випадки абсолютно незаконного та абсурдного переслідування митрополитів: Святогірського Арсенія та Черкаського Феодосія. Перший сидить за ґратами тому, що він у проповіді нарікав, що прочан не пропускають через конкретний населений пункт, а другий – через свої релігійні бесіди про те, що є Церквою, а що не є.

Пункт 3: переслідування парафіян і незаконні передачі храмів

Р. Амстердам повідомляє, що на сьогоднішній день в Україні захоплено близько 1500 храмів УПЦ. Більшість із них перейшла до рук ПЦУ проти волі релігійних громад, всупереч законодавству. Проте українська влада не тільки не перешкоджає цим правопорушенням, не тільки не захищає законні права віруючих, але ще й заохочує їх порушення. Поліція та СБУ, на думку правозахисника, або самі беруть участь у незаконних захопленнях храмів, або просто спостерігають, як радикали захоплюють храми із застосуванням насильства. Р. Амстердам кваліфікує це як позбавлення власності її законних власників.

Як приклад наводяться два випадки, що сталися одного дня, 28 березня 2023 р.: один, коли група нападників увірвалася до кафедрального собору УПЦ в Івано-Франківську і за допомогою сльозогінного газу вигнали віруючих УПЦ. А інший – коли у с. Кордишів на Тернопіллі за допомогою коктейлів Молотова спалили храм Пресвятої Богородиці.

Р. Амстердам акцентує увагу на тому факті, що захоплені храми перетворюються на «привиди», тобто стоять порожніми, оскільки ПЦУ не має стільки віруючих, щоб їх заповнити.

Пункт 4: законопроєкт 8371 про заборону УПЦ

На думку Р. Амстердама, ухвалення законопроєкту 8371 знаходиться на фінішній прямій. Воно означатиме законодавчу заборону УПЦ. Адвокатське бюро Амстердама вже проводило детальний аналіз цього законопроєкту, який показав його повну невідповідність «не якомусь одному, а всім критеріям, необхідним для допустимих обмежень свободи релігії згідно з Європейською конвенцією прав людини».

З того часу до законопроєкту були внесені численні поправки, які ще більше віддалили його від міжнародних стандартів. Невідповідтність останніх варіантів законопроєкту 8371 міжнародним нормам настільки шокуюче, що Верховна Рада навіть не наважилася їх опублікувати. Проте вони опинилися у розпорядженні адвокатського бюро Амстердама, яке постаралося довести їх зміст до міжнародної громадськості. Однозначний висновок, який озвучує не тільки Р. Амстердам, а й ціла низка інших міжнародних правозахисних організацій, а також деякі релігійні організації, такі, як Англіканська церква, полягає в тому, що законопроєкт 8371 – це кричуще порушення права на свободу віросповідання.

У разі його прийняття ДЕСС отримає фактично необмежені повноваження щодо розправи з УПЦ. ДЕСС зможе самостійно, незважаючи ні на позицію самої УПЦ, ні на фактичні обставини, приймати рішення щодо зв'язку УПЦ із РПЦ. А найбільш несправедливим, на думку Амстердама, є те, що ДЕСС при цьому буде використовувати внутрішні акти РФ, якими є статутні документи РПЦ і фактично на підставі законодавства держави-агресора порушувати права мільйонів громадян України.

За відомостями Р. Амстердама, влада України планує не лише заборонити діяльність громад УПЦ як юридичних осіб, а й унеможливити взагалі будь-яку їхню діяльність, включаючи богослужіння.

Також правозахисник наголошує, що законопроєкт 8371 активно просуває колишній президент України П. Порошенко та його партія «Європейська солідарність». Він як батько-засновник ПЦУ, як ніхто інший, зацікавлений у забороні УПЦ. Крім того, цілком очевидно, що у разі заборони УПЦ він буде бенефіціаром у будь-якому разі. Якщо заборона буде реалізована, він придбає політичні очки як головний ініціатор цієї заборони. Якщо ж заборона провалиться, то відповідальність за це понесе В. Зеленський. Цілком можливо, що П. Порошенко як набагато більш досвідчений політик спеціально намагається підвести В. Зеленського під звинувачення у «Злочинах проти людяності» відповідно до Римського статуту та під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду в Гаазі.

Епілог

Описавши схему знищення УПЦ, яка стала йому відома, Р. Амстердам закликає В. Зеленського змінити державну політику щодо УПЦ, забезпечити реальний захист віруючих і відкликати із Верховної Ради законопроєкт 8371. Закінчується Лист повторенням попередження, яке звучало на початку: «Як Президент України, виходячи з правових доктрин відповідальності верховного керівництва, ви несете персональну відповідальність за дії свого уряду та підлеглих. Якщо вам не вдасться їх зупинити, вам загрожує особиста відповідальність за злочини проти людства».

Ще з цікавого

Внутрішні документи, на які посилається Р. Амстердам – це «Записка про стратегічний курс створення Єдиної помісної церкви в Україні» та «Записка про державну політику в релігійній сфері». У цих документах, крім представленої вище схеми знищення УПЦ, є деякі цікаві твердження.

Перехід у екзархат Фанара має бути представлений як «тимчасовий канонічний омофор Вселенського патріарха». Розрахований цей «омофор» має бути насамперед на тих архієреїв УПЦ, які, на думку авторів Записок, вважають повний розрив із РПЦ канонічним злочином. І для того, нібито, щоб заспокоїти їхнє архієрейське сумління, патріарх Варфоломій має розкрити над ними цю «канонічну парасольку». Ідея не нова, пам'ятається, два ренегати УПЦ, колишні митрополити Олександр (Драбинко) та Симеон (Шостацький), йдучи на «об'єднавчий собор» 15.12.2018 р., попередньо отримали від патріарха Варфоломія якісь «охоронні грамоти» про те, що будь-які канонічні заборони з боку УПЦ або РПЦ щодо них будуть недійсними. Слід зазначити, що зрада в Божих очах завжди буде зрадою, хоч би якими парасольками вона не прикривалася.

Автори «Записки про державну політику в релігійній сфері» досить критично оцінюють діяльність практично всіх творців і лобістів проекту ПЦУ. Це і ДЕСС, і «Європейська солідарність», і керівництво ПЦУ, і навіть представники Фанара. По суті, констатується, що вони заварили кашу, яку тепер доводиться розхльобувати адміністрації В. Зеленського, а вона вже не може змінити основний напрямок цієї політики.

Керівники ПЦУ називаються головними бенефіціарами того, що відбувається. Йдеться про те, що вони, використовуючи державні органи, просто зводять рахунки з УПЦ, керуючись особистою неприязню. Багато звинувачень, які висуваються представникам УПЦ, можуть бути пред'явлені також і ПЦУ, але цього не відбувається, тому що ПЦУ має «індульгенцію» від влади.

Глава ДЕСС В. Єленський називається головним лобістом інтересів ПЦУ, але не єдиним у владних структурах. Цей чиновник «свідомо маніпулює фактами, применшує ризики та загрози, створює підміну причин і наслідків, у різних місцях пропонує взаємовиключні твердження». Така діяльність В. Єленського може бути «обумовлена ​​додатковими бонусами», під якими, на думку Р. Амстердама, треба розуміти фінансову зацікавленість.

Не всі в партії «Європейська солідарність» поділяють ідею гонінь на УПЦ. Це цілком може бути політичною грою керівництва партії для нейтралізації «Слуги народу» як їхніх політичних опонентів.

Зусилля патріарха Варфоломія щодо об'єднання українського православ'я виявилися безуспішними, і це негативно впливає на його міжнародний імідж.

Активний учасник створення ПЦУ митрополит Еммануїл (Адамакіс) планував записати це собі в актив для майбутньої боротьби за місце Константинопольського патріарха, а також був фінансово зацікавлений у реалізації проекту ПЦУ.

Повторюємо, це все викладається у Записках, які, на думку Амстердама, були складені всередині владних структур України.

Читайте також