Отношение к Крестному ходу со стороны полиции и СМИ изменилось
Крестный ход в Киеве. Фото: Facebook
Фотографии грандиозного собрания верных распространяются по всему миру.
И, естественно, все, кто имеет глаза смеются над полицейской сводкой, что вышло 50 000 человек. Но пусть будет уже так. В прошлые разы им разрешали озвучивать число 25 тыс. и 10 тысяч… Как никак, а уже выросли показатели.
Не о том речь.
Все заметили другое. Полиция изменила свое отношение к Крестному ходу. Стали мягче себя вести. Не относились к народу, как к врагам, не устраивали проверки паспортов и обшаривание сумок. Более того, даже воду раздавали бесплатно крестоходцам!!!
А куда, спрашивается, девались радикалы - нацисты? Мы уже так к ним привыкли, как к антуражу Великого Крестного хода! Ведь именно эти тявкающие моськи дополняли всегда молитвенный подвиг верующих людей, подчеркивая их величие в стоянии. Команду не дали? Денег не заплатили?
И украинские СМИ как-то были не активны в травле Крестного хода и святой Церкви...
На это хочется задать простой, но модный теперь вопрос: А ЧТО, ТАК МОЖНО БЫЛО?
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.