«Все, что связано с томосом не связано с Богом»
Патриарх Варфоломей в Украине. Фото: ТСН
Христопродавец приехал в чужую ему страну (конечно при поддержке США) по приглашению светских властей (которые точно такие же марионетки американских властей), и вместе разыгрывают комедию, делая вид, что все это имеет какое-то отношение к религии. Очень хорошо и правильно сказал владыка Афанасий Лимассольский, который в отличие от турецкоподданного гражданина в рясе и от чиновника, который к христианству имеет вообще условное отношение, прошел долгий путь на Афоне и имеет репутацию высокодуховного подвижника: "все что связано с томосом не связано с Богом" - это грязная политика, а господин Архондонис просто марионетка, которая сознательно ради покровительства США стала врагом Церкви Христовой.
Вот и вся суть визита этого христопродавца на Украину.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.