Кажется, я понял, кем чувствую себя перед Тобой
Так, что, дедушка не старый? Фото: Facebook
У меня есть внук Николай. Ему пять лет. Мы с ним часто спорим на разные темы. Где были люди, когда жили динозавры. Почему так редко на землю падают метеориты. Коля горячий спорщик и соглашаться с чужой точкой зрения не любит. Когда доводов у него не хватает, он начинает беспечно фантазировать. В таких случаях я не очень педагогично говорю:
– Коля, дедушка старый, давно живёт на свете, в общем, я знаю лучше.
Обычно он смиряется. Но вот недавно мой метод не сработал. Не помню, о чём мы спорили, но я опять заговорил о том, что старый и давно живу на свете.
Коля немного помолчал, а потом вдруг резко возразил:
– А ты не старый.
Я не стал продолжать разговор. Но вечером пересказал его Колиной маме, то есть своей дочери Маше.
– Коля, так что, дедушка не старый? – спросила Маша, которой, как и мне, было интересно, каким меня видит мой внук.
– Нет, не старый, – сказал, Коля, подумав.
– А какой же он?
– Он…созревающий.
Господи! Кажется, я понял, кем чувствую себя перед Тобой. Я – СОЗРЕВАЮЩИЙ.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.