Орудие поругания превращает Бог в образ свободы Христе Иисусе
С Праздником Воздвижения Животворящего Креста Господня!
Страшное орудие казни было избранно древними людьми при подсказке врага рода человеческого, не желавшего спасение человечеству, ибо сказано: «Проклят всяк висяй на древе» (Второзаконие, гл.21, ст.23). Надо было, чтобы Слово Божье замолчало именно на кресте.
Но, подобно тому, как в Кане Господь претворяет воду в вино, совершает Бог и чудо о кресте, когда орудие поругания превращает в красоту Церкви и образ свободы во Христе Иисусе. И Апостол теперь с властью возглашает: «Христос искупил нас от проклятия Закона. Он Сам понес проклятие вместо нас (как об этом и сказано: «Проклят каждый, кто повешен на дереве»)» (Послание к Галатам 3:13)
Много страданий в мире, множество скорбей. Но Единый взял на Себя тяжесть вины каждого из нас. И теперь эти беды перестали быть бессмысленными. Потому что впереди нас Христос с Крестом. А мы призваны следовать за Ним, чтобы в этом пути избавляться горести и обретать свободу. Таков путь в Царство Небесное. Со святым Крестом. Его же чтим ныне, созерцая через него и Славное Христово Воскресение!
С Праздником Воздвижения Животворящего Креста Господня!
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.