моя любимая дочь впервые в жизни произнесла слова – заговорила!
Преподобный Гавриил (Ургебадзе). Фото: Православие.ру
Слушайте же рассказ:
– У моей дочки Мариам с рождения были проблемы со здоровьем. Она была замкнутая, не могла разговаривать. Единственное, что она могла произносить, был звук «у». Этим она старалась сказать нам, чего она хочет и что ее беспокоит. Обошли всех врачей города, но результата не было. Практически она была немая, и мы привыкли к этому. В один прекрасный день меня осенила мысль отвезти дочь на могилу старца Гавриила. Мы всей семьей поехали в Самтавро и преклонили колени у могилы старца Гавриила. Тогда батюшка еще не был канонизирован.
Мы помазались маслом от лампады старца и собрались ехать обратно домой. Свою дочь я держал за руку. Вдруг она вырвалась из моих рук, будто выскользнула, и подбежала обратно к могиле старца Гавриила. Она преклонилась у могилы и к удивлению всех взяла оттуда небольшой абрикос. Хотя на могиле ничего не лежало. Она встала, пришла ко мне и показала абрикос, стараясь что-то сказать так, как она умела, через «у-у-у». Мы показали матушкам этот абрикос, рассказали нашу историю и спросили, что делать. Матушки Самтавро нам сказали, что этот абрикос прислал старец Гавриил для Мариам и лучше позволить ребенку его съесть. Мы так и поступили.
Мариам с аппетитом съела абрикос, затем мы опять подошли к могиле, помолились и через некоторое время направились к вратам монастыря, сели в машину и поехали обратно. Через 10 минут, когда мы только проехали въезд в город Мцхета, с заднего сиденья я слышу голос своей дочки: «Папа, купи мне булочку!» Счастливее меня и счастливее нас тогда не было людей, ведь моя любимая дочь впервые в жизни произнесла слова – заговорила! Я остановил машину, и все замерли от благоговения перед чудом, которое только что произошло перед нашим взором. Слава Тебе, Господи! Слава Тебе, батюшка Гавриил!
Читайте також
Як зовнішність ввела в оману у храмі
Хочете історію яка навчила мене не судити про людей по зовнішності?
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?