Про смирение

Вся моя надежда, что меня вытащит Другой. Фото : Елицы

Когда мы исповедуем, что являемся бедными грешниками, не имеющими дел, которые бы нас оправдывали, недостойными неба и земли и сей временной жизни, не имеющими чего сказать в свое оправдание и т.д. мы можем иметь в виду две разные вещи

1. Таков этикет. Это как человек может говорить «ваш покорный слуга», но искреннее удивится, если вы попробуете отправить его мыть посуду - и, конечно, никакой покорности не проявит. Ведь это просто архаичный вежливый оборот. В буквальном смысле он вам никакой не слуга. Так и все эти разговоры о своем недостоинстве — это часть этикета. В буквальном смысле это не так — мы имеем и дела, и достоинства, и добродетели, и подвиги, но говорить об этом вслух почитается глубоко неуместным.

2. Таково реальное положение дел — «никто не имеет ничего своего, кроме обмана и греха», я особенно. Либо Христос спасает меня через Свою смерть и Воскресение, либо я погиб — потому что я сам не могу предъявить ничего, что послужило бы моим вкладом в мое оправдание.

Много непонимания происходит от смешения «смирения в смысле этикета» (а на самом деле мы можем и должны обретать спасение личным подвигом, возможно, привлекая Христа в качестве помощника) и смирения в смысле «таково уж реальное положение дел», я и в самом деле себя за волосы не вытащу, вся моя надежда что меня вытащит Другой.

Читайте також

Дві трагедії. Але які різні стандарти

Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.

Правда, про яку не хочуть говорити!

Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.

На чиєму боці Бог — Росії чи України?

​Духовні роздуми на основі Біблії ​Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.

Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого

Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.

Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова

Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.