Тихая музыка веры

В храме. Фото: Православие.ру

Хочу поделиться с вами личными мыслями. Они немного сумбурные и пафосные. Прошу, не судите строго.

Вера - это не просто признание того, что Бог есть. Это дар, который находится внутри каждого из нас, скрытый за недоверием, скептицизмом, болью, тоннами знаний, а, иногда и за обидой.

Мы разные. Среди верующих есть врачи, учителя, полицейские, психологи, ученые, крестьяне, бездомные, бизнесмены, политики и многие другие. Когда-то мы встретились с Богом. Мы обнаружили в себе этот Дар.

Это напоминает тихую и очень красивую музыку, которую ты, неожиданно, расслышал в шуме жизни. Расслышал и больше не можешь забыть. Она не даёт покоя. Эта неповторимая музыка играет не где-то вдали, в особенном, священном месте, а внутри самого тебя. Тихо-тихо.

И эта тихая музыка веры, совершенно по новому раскрашивает весь окружающий мир. Каждый человек, каждая песчинка, каждое событие наполняется смыслом и начинает играть новыми красками. Ты слышишь как эта божественная музыка ведёт тебя изо дня в день. Каждое событие, каждая улыбка и каждая туча складываются в неописуемой красоты музыку.

Ты учишься настраивать свою душу чтобы отчетливее слышать эту тихую музыку и делаешь другое, не менее поразительное открытие.

Ты слышишь как эта музыка играет из других людей! Ты понимаешь, что Этот же Бог играет эту же музыку из душ других людей. Ты замираешь, всматриваешься, вслушиваешься и тебя озаряет мысль. КАКИМ ЖЕ КРАСИВЫМ ЯВЛЯЕТСЯ ЧЕЛОВЕК. Каждый. Каждый встречный. Каждый, в ком звучит эта песня веры и в ком она спит.

Ты смотришь на «Тайную Вечерю», на картины христиан прошлого, читаешь их книги, смотришь фильмы и понимаешь, что и в их сердце звучала та же песня. 100 лет назад. 1000 лет назад. Они, жившие в другую эпоху, также были захвачены ей. Они чувствовали туже Божественную красоту.

А потом, ты открываешь новую глубину. Собравшись с другими христианами ты обнаруживаешь, что этот дар, эта тихая музыка веры играет ещё прекраснее когда вместе стоите перед Евхаристической Чашей. В  этот момент все пространство вокруг, каждая мысль, каждый вздох становится этой песней веры и любви Бога к людям и людей к Богу.

Читайте також

Справедливість не за ярликами

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.

У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ

Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.

Коли святиню перетворили на попіл

Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.

Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»

Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.

Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри

Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.

Різдво без канікул

Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.