Навіщо Думенко підтримав «Грузинський майдан»

Епіфанія "попросили" зробити заяву щодо Грузії? Фото: СПЖ

3 грудня 2024 року керівник ПЦУ Епіфаній Думенко зробив заяву, в якій фактично підтримав протести в Грузії, організовані опозиційними силами.

«ПЦУ і я особисто як її предстоятель молимося за народ Грузії, бажаємо нашим братам і сестрам захистити свою незалежність і своє майбутнє як вільної європейської нації. Правда переможе! Нехай благословить Бог усіх, хто на боці правди!» — написав Думенко.

З точки зору політики, слова глави ПЦУ звучать як пряме втручання у справи іншої держави, а з християнської точки зору виглядають як порушення принципів, озвучених у Євангелії.

Саме тому ми маємо право поставити питання про природу самої ПЦУ — чи дійсно вона є частиною Православ'я, яку прийняли в євхаристійне спілкування кілька Помісних Церков, чи це просто політичний інструмент у руках сильних світу цього?

Заклики до протестів і насильства?

У своїй заяві Думенко висловив побажання, щоб Бог благословив тих грузинів, які виступають «на боці правди». І немає сумніву, що під «правдивою» стороною Епіфаній мав на увазі опозицію, яка влаштовує в Грузії протести. Але проблема в тому, що будь-які масові протести неминуче ведуть до загострення політичної ситуації в країні, викликають конфлікти і зрештою майже завжди закінчуються насильством.

Саме з цієї причини Грузинська Церква невдовзі після початку активних силових протистоянь закликала сторони поважати погляди одне одного і утримуватися від насильства «заради християнського духу».

Чи треба говорити, що позиція Грузинського Патріархату більш євангельська, ніж позиція Думенка? Адже в Нагірній проповіді Христос сказав: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться» (Мф. 5:9).

Грузія — країна з багатовіковою християнською традицією. Її народ духовно окормляє Грузинська Православна Церква, яка є автокефальною, тобто незалежною. А отже, тільки її представники мають право давати моральні та духовні оцінки тому, що відбувається в країні.

У цьому контексті слова Думенка виглядають вкрай неетичними, тому що своєю заявою він перекреслює позицію Грузинської Церкви, намагаючись виглядати на її тлі більш «демократичним» і «прогресивним». Це все одно, якби на вулиці побилися два брати, а батько просив би їх помиритися. І тут підходить перехожий і каже – ні-ні, продовжуйте, нехай старший переможе.

Чому зроблено цю заяву?

Досі про «грузинський Майдан» робили заяви з-за кордону виключно політики, ніхто з релігійних діячів з цієї теми не висловлювався. Тому заява Думенка виглядає досить незвично. Чому ж її було зроблено?

Причин може бути кілька. І всі вони політичні.

По-перше, цілком можливо, що Думенко сподівається отримати «монетизацію» від протестів у разі перемоги опозиції. У такому разі структура Думенка отримає шанс на визнання з боку Грузинської Церкви (шляхом тиску влади на Патріархію). Скажемо навіть більше: саме ескалація протестів, насильство і конфлікти збільшують шанси опозиції прийти до влади. І в цьому сенсі, як би жорстко не звучали наші слова, ескалація вигідна ПЦУ. На жаль.

По-друге, навіть маючи подібний інтерес, навряд чи Думенко наважився б на подібний крок виключно за власною ініціативою. Адже якщо протести захлинуться, то позиція Грузинської Церкви щодо невизнання ПЦУ може стати ще більш непримиренною – навряд чи там позитивно оцінять думенківську заяву. І сам Епіфаній не може цього не розуміти.

Тому можемо припустити, що його «попросили» висловитися і підтримати позицію західного «демократичного співтовариства». Хто попросив? Ті сили, які в 2018 році лобіювали створення ПЦУ.

З іншого боку, слова керівника ПЦУ могли бути продиктовані й представниками певних політичних кіл всередині України, яким вкрай важливо продемонструвати свою повну відданість Заходу.

Наступного дня після заяви Епіфанія зробив «грузинську» заяву і Зеленський, який оголосив про введення санкцій проти влади Грузії, «що здає Грузію Путіну». Під санкції потрапили прем'єр країни, засновник «Грузинської мрії», мер Тбілісі, міністр внутрішніх справ, міністр культури, спорту та молоді, міністр регіонального розвитку та інфраструктури та інші.

Але хто б не стояв за заявою Епіфанія Думенка, в будь-якому разі можна зробити висновок, що ці політики продовжують використовувати ПЦУ для досягнення своїх цілей.

Висновки

Церква, заснована Христом, покликана бути поза політикою, оскільки її місія полягає в спасінні душ, а не в участі в боротьбі за владу. Христос чітко відділив духовне від земного, сказавши: «Віддавайте кесареве кесарю, а Боже Богові» (Мф. 22:21). Завдання Церкви — приводити людину до Бога, бути моральним і духовним орієнтиром для суспільства, вчити любові, миру та взаєморозумінню. «Грузинське» звернення глави ПЦУ – це заява політика, який діє в миттєвих інтересах певних геополітичних сил.

Воно прекрасно вкладається в загальний контекст функціонування ПЦУ як «гравця» на внутрішній і зовнішній політичній арені. Але ось з Євангелієм все це ніяк не пов'язано.

Читайте також