Тільки егоїст може бути розумним та кмітливим

Фото: phonoteka

Єдина цитадель, до якої наша особистість, наша свідомість, може відчувати себе в повній безпеці – це духовне серце, тому що саме в ньому живе Христос. Цю фортецю оточують незліченні орди думок. Війна, що виникає в розумі, і світ, що в ньому обертається – розумова каламуть. Світ завжди такий, яким його бачить наша голова. Коли розум чистий, бесстрастний і безтурботний, дух людський у благодаті бачить тільки Бога, в Якому все досконале.

Більшість людей мертві, хоча зовні здаються живими. Вони схожі на нещодавно зрубані гілки, які хоч ще й покриті свіжим листям, але вже втратили зв'язок з джерелом життя.

Старець, уважно слухаючи, як ченці розповідають йому про своє паломництво, зауважив:

– Те, що всередині тебе, завжди буде цінніше того, що зовні.

– Розтлумачте, отче, – попросили вони.

Духівник сказав:

– Всередині тебе – невимовний, нескінченний Бог, а ти намагаєшся знайти поза собою те, що зможе, як ти думаєш, Його замінити зовні.

Продолжаю перевод:

У спокусах приборкуй розум, а не обставини, щоб твій дух перебував у єднанні з Богом. Чим ближче ти до Бога, тим ріднішою для тебе кожна людина. Спокуса розвивається в розумі, що забув про Бога. Але коли, завдяки щирій молитві, ти з Богом і Бог в тобі, Він піклується про тебе, безпечно проводячи через усі спокуси.

Зв'яжешся з тілом – не обберешся клопоту і втратиш усі сили в стражданнях. Віддаси весь свій розум Богові – пізнаєш вічну радість, якої ніколи раніше не відчував.

Весь вир світу обертається навколо твого розуму, не зачіпаючи твого істинного буття, твоєї свідомості. Зупини розум, і виявиш, що вся всесвіт – це Божественна тиша. Ти допустив, щоб твій розум став твоїм тираном і господарем. Дай Богу народитися в тобі, подібно до невичерпного Джерела вічного життя. Сказав старець: «Віддати життя заради любові до Бога – значить ожити в Богові і в Ньому стати безсмертним богом».

Твій розум – це твоє хибне его, яке змінюється, подібно до флюгера: «я» хворий, «я» страждаю», «я» нещасний, «я» голодний. І тільки твій дух, який завжди «Я є» – незмінний. Егоїзм знає лише слова про Бога, але дух людський може пізнавати Самого Бога і бути єдиним з Ним.

Егоїзм брехливий, тому боротися з егоїзмом, вдаючись до допомоги егоїзму, – утопія. Егоїзм перемагається тільки здобуттям благодаті. Розумовий процес – це те, чим живе егоїзм.

Благодать – це те, чим живе духовне серце людини. Перша думка, яку ти прийняв, подібна до набридливої мурахи, друга вже подібна до дикого слона, а третя думка, як розлючений тигр, готова розірвати тебе на частини. І тільки молитва, немов вогонь у твоїх руках, тримає їх на відстані.

Коли розум замовкає, то любов, смирення і співчуття проявляються в дусі людському без жодних зусиль. Коли ти знаходиш духовну радість, нею хочеться поділитися з усіма. Точно так само, коли Бог дарує тобі спасіння, ти не можеш утримати його тільки для себе, знаючи, що кожна душа прагне спасіння, як і ти. Жодна людина не може любити без Божественної благодаті. Сама по собі вона впадає або в прив'язаність, або в ненависть.

Світ – це течія життя, витоки якої знаходяться в Богові. Тому тобі необхідно постійно пливти проти течії, щоб повернутися до Джерела. Рай, Царство Небесне, невичерпна радість, вічне життя, істинне буття, благодатна свідомість, блаженне безсмертя, нескінченне світло – це все твоє духовне серце. Сказав старець: «Розумні та освічені зникли, немов дим, а ті, хто пізнав любов до Бога, назавжди залишились у серцях людей, немов світло спасіння».

Допустив осудження людей і світу – значить, впустив у себе зло і сам став злим. Те, яким ти бачиш світ, є результатом діяльності твого розуму. А розум є брехня. Якщо ти думаєш, що ти – це тіло, будеш впадати в спокуси, поки не почнеш жити в дусі. Якщо ти думаєш, що ти розум, то цей розум буде знущатися над тобою, поки ти не відділишся від нього і не навчишся спостерігати його збоку.

Божественне невідання знаходиться за межами всіх понять і визначень: ти не знаєш нічого і одночасно знаєш все.

Ти не знаєш, яким чином знаєш все: ти знаєш це через невідання. Тільки егоїст може бути розумним та кмітливим, тому що він плоть від плоті світу цього. Таку людину навіть якщо і з мертвих воскресити, вона, воставши з гробу і озирнувшись навколо, почне кричати: «Де мій гаманець? Де мій гаманець?» Мудрий тому мудрий, що не має егоїзму і перебуває духом у Царстві Божественної істини.

Сказав старець: «Навіть якщо ти перевернеш весь світ у пошуках істини, тільки любов врятує тебе від самого себе». Гріховний розум створює свої фантоми – викривлені подоби людського духу. Егоїзм - гріховна подоба істинної особистості, і хтивість - гріховна подоба Божественної любові.

Здоровий ти чи хворий – не це головне. Головне в тому, з Христом ти чи ні. Якщо в дусі ти єдиний із Христом, ти безсмертний. Стіна між людиною і Богом – книжні знання, церковні плітки і законництво законників. В тобі живе нескінченна любов, не вигадана тобою і не створена твоїми егоїстичними зусиллями. Ця любов є безсмертний Христос. Ця любов є нескінченний Бог.

Всяке тіло смертне, і думати знайти в ньому щастя – це наче скакати на мертвому коні. "Твій" егоїзм – це "чужий" у твоєму тілі. Все, що ти назвав словом, насправді зовсім інше. Все, про що ти подумав, у дійсності не схоже на твою думку. Не допитуйся, чому все йде не так, як ти хочеш, але шукай, чому ти живеш не так, як каже Святе Євангеліє.

Велика начитаність мало допомагає в духовному житті. Все духовне навчання, як би ти його не називав – покаяння, молитва чи безмовність духу, полягає в тому, щоб зрештою почало жити твоє духовне серце. У всіх спокусах старайся побути деякий час наодинці з Богом, і Він врозумить тебе Своєю благодаттю. Триматися в благодаті свого духу і не помічати дій розуму – це кінець усім оманам. Для того щоб триматися цього, потрібно полюбити перебування на самоті – це ліки від гріховного мислення.

Сказав старець: "Коли ти віддаси любові всього себе, ти не захочеш залишити навіть найменшої частини себе для самого себе".

Читайте також