Чому нас ділять на вакцинованих та невакцинаованих?
Відчуття, що нас хтось спеціально накручує, а ми це ковтаємо. Фото: eadaily.com
Ну, чому в нас так? Рівне. Заходжу з сином в кав’ярню, роблю замовлення. В мене запитують чи вакцинований, якщо так, то можна залишатися, ні – замовлення дадуть з собою!X
В маршрутці, в школі, в магазині одна мова: чи вакцинований, дія підтягнула не підтягнула. Вакциновані дивляться з подивом на невакцинованих і навпаки. Йде поділ суспільства на правильних і неправильних, безпечних і небезпечних для суспільства людей, доходить до абсурду – сварок, зла і ненависті.
Вчора розмовляв з товаришем, він в Турції, каже такого там немає, життя у звичайному режимі, лише з масками …
Відчуття, що нас хтось спеціально накручує, а ми це ковтаємо і відволікаємося від справжніх проблем сьогодення.
Господь сказав, щоб ми любили один одного.
Чєловєкі вакциновані, любіть не вакцинованих, а не вакциновані любіть вакцинованих і не хворійте
Читайте також
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.