Старець Гавриїл (Ургебадзе): «Людина без любові – глечик без дна»

Старець Гавриїл (Ургебадзе). Фото: з відкритих джерел

Старець Гавриїл (Ургебадзе) – живе свідчення того, що Господь не залишає нашу землю. Його шанують у всіх Православних Церквах, а на батьківщині його з пошаною звуть мама Габріелі.

Про святість й праведність отця Гавриїла свідчить велика кількість людей, що відвідали старця за життя його і мали можливість скуштувати від нього благодать. Почерпнемо ж і ми з бездонного колодязя мудрості, любові і смиренності цього чудового грузинського святого.

Творець всього знає, що людина немічна, не може не грішити, тому він запитає за непокаяння в гріхах більше, ніж за самі гріхи.

*   *   *

Людина без любові – як глечик без дна.

*   *   *

Немає на землі людини, яка могла би повністю пояснити, що таке любов. На землі ти це так і не зрозумієш.

*   *   *

Всякий, хто намагається зробити добро ближньому, приносить користь, в першу чергу самому собі, а потім іншим. Наші гріхи і слабкості покриває наша доброта.

*   *   *

Коли не можеш вирішити питання і не знаєш, що робити, – довірся Промислу Божому і не думай більше про це.

*   *   *

Кожна народжена людина є нашим ближнім, і навіть один стакан води, протягнутий ближньому, не пропаде.

*   *   *

Поганих людей не існує. Я таких людей не зустрічав.

*   *   *

Деякі кажуть, що людська любов – це безглуздо. Це велика помилка. Любов тільки тоді є безплідною і марною, коли вона виключає з себе любов до Бога і не прагне до Нього.

*   *   *

Добрий не той, хто робить добро, а той, хто не може створити зло.

*   *   *

Якщо не впадеш – покаяння не пізнаєш. Я сам великий грішник і тому шкодую грішних.

*   *   *

Вище за всі закони і канони стоїть любов.

*   *   *

Доброта відкриє вам двері Раю, смирення введе в нього, а любов допоможе побачити Бога. Тільки в справжній любові можна побачити Бога, бо Бог є Любов.

*   *   *

Доброта, зроблена зі страхом і вірою в Бога, більше, ніж доброта, зроблена без віри, тільки за рахунок людської натури.

*   *   *

Під час поминок або просто в ім'я покійного нагодувати людей – це велика благодать.

*   *   *

Коли твориш добро – на один щабель піднімаєшся, а коли грішиш – опускаєшся. Все наше життя – такий рух.

*   *   *

Господь тільки тоді слухає ваші молитви, коли ви їх самі чуєте і розумієте.

*   *   *

Віра – це океан. Не запливайте дуже глибоко, інакше акули вас проковтнуть. Живіть своєю мірою і ходіть царським шляхом.

Читайте також

Чесний сумнів: чому нас навчає апостол Фома

​Чому сумнів – це не гріх, а шлях до Бога? Роздум про віру як Дар, феномен апостола Фоми і про те, чим небезпечний вакуум в людській душі.

Окам'яніння серця: як не звикнути до чужого болю

Ранок починається зі стрічки новин, де за цифрами зникає людина. Як захисна броня серця непомітно стає загрозою для нашої віри та людяності.

Дорога до Емауса: чому Бог іде поруч, коли ми здаємося

Учні біжать з Єрусалима, розчавлені горем. Але Христос не зупиняє їх, а просто йде поруч – до самої вечері, де хліб змінить усе.

Святитель Лука Кримський: як не втратити віру в Церкву через людей

Важко бачити в храмі легкодухість. Шукаємо опору в листах святителя Луки – хірурга, який вижив у засланнях, але задихався в «духовній пустелі» серед своїх.

Зламані двері: чому після Пасхи ми досі помираємо

Світ не помітив Воскресіння. Ринки працювали, а в стіні смерті в цей час з'явилися двері.

Справжня Пасха: від біології до духу і народження особистості

​Чому радість Воскресіння згасає в буднях? Роздуми про те, як пережити катастрофу ветхого «я» і зробити Пасху особистою перемогою.