Старець Гавриїл (Ургебадзе): «Людина без любові – глечик без дна»

Старець Гавриїл (Ургебадзе). Фото: з відкритих джерел

Старець Гавриїл (Ургебадзе) – живе свідчення того, що Господь не залишає нашу землю. Його шанують у всіх Православних Церквах, а на батьківщині його з пошаною звуть мама Габріелі.

Про святість й праведність отця Гавриїла свідчить велика кількість людей, що відвідали старця за життя його і мали можливість скуштувати від нього благодать. Почерпнемо ж і ми з бездонного колодязя мудрості, любові і смиренності цього чудового грузинського святого.

Творець всього знає, що людина немічна, не може не грішити, тому він запитає за непокаяння в гріхах більше, ніж за самі гріхи.

*   *   *

Людина без любові – як глечик без дна.

*   *   *

Немає на землі людини, яка могла би повністю пояснити, що таке любов. На землі ти це так і не зрозумієш.

*   *   *

Всякий, хто намагається зробити добро ближньому, приносить користь, в першу чергу самому собі, а потім іншим. Наші гріхи і слабкості покриває наша доброта.

*   *   *

Коли не можеш вирішити питання і не знаєш, що робити, – довірся Промислу Божому і не думай більше про це.

*   *   *

Кожна народжена людина є нашим ближнім, і навіть один стакан води, протягнутий ближньому, не пропаде.

*   *   *

Поганих людей не існує. Я таких людей не зустрічав.

*   *   *

Деякі кажуть, що людська любов – це безглуздо. Це велика помилка. Любов тільки тоді є безплідною і марною, коли вона виключає з себе любов до Бога і не прагне до Нього.

*   *   *

Добрий не той, хто робить добро, а той, хто не може створити зло.

*   *   *

Якщо не впадеш – покаяння не пізнаєш. Я сам великий грішник і тому шкодую грішних.

*   *   *

Вище за всі закони і канони стоїть любов.

*   *   *

Доброта відкриє вам двері Раю, смирення введе в нього, а любов допоможе побачити Бога. Тільки в справжній любові можна побачити Бога, бо Бог є Любов.

*   *   *

Доброта, зроблена зі страхом і вірою в Бога, більше, ніж доброта, зроблена без віри, тільки за рахунок людської натури.

*   *   *

Під час поминок або просто в ім'я покійного нагодувати людей – це велика благодать.

*   *   *

Коли твориш добро – на один щабель піднімаєшся, а коли грішиш – опускаєшся. Все наше життя – такий рух.

*   *   *

Господь тільки тоді слухає ваші молитви, коли ви їх самі чуєте і розумієте.

*   *   *

Віра – це океан. Не запливайте дуже глибоко, інакше акули вас проковтнуть. Живіть своєю мірою і ходіть царським шляхом.

Читайте також

Торжество православ'я: чому за золотом риз часто ховається розчарування

Про те, чому неофіти 90-х пішли в тишу, як розпізнати «темного двійника» Церкви і де насправді шукати світло.

Свічковий огарок і чиста совість: історія пономаря Саші

​Маленька спокуса у великому світі війни. Про те, як звичайний згорток використаних свічок став для юного вівтарника мірилом чесності та шляхом до перемоги над самим собою.

Жінка, яка перемогла гріх

Перше читання Покаянного канону завершується. І святий Андрій Критський розкриває образ героїні церковної історії, яку Бог спіймав на живця.

Репетиція вічності: Великий піст як вихід з диктатури шуму

Великий піст – це не просто дієта чи відмова від розваг. Це добровільний вхід у «коридор тиші», де людина знімає маски і зустрічається зі своїм справжнім «я».

Покаяння царя і червоний плащ Урії

Третя частина покаянного канону – це не урок моралі. Це анатомія і дзеркало зради.

Синдром дружини Лота: чому покаяння не терпить ностальгії

Христос промовив про неї три слова. Але саме вони – одне з найгостріших попереджень у всьому Євангелії.